На творчому звіті творчих колективів (так його назвали організатори) Львівщини, який відбувся 27 жовтня в Національному палаці мистецтв «Україна», майже сталося диво. Звітний концерт розпочався із запізненням всього на 7—8 хвилин. Проте були деякі незрозумілі оригінальності.
У фойє палацу на другому поверсі, де звично влаштовуються виставки виробів народної творчості й декоративно-ужиткового мистецтва, азартно, один за одного гучніше співали кілька хорів. Вони зайняли значну площу, і оглянути відвідувачам навіть невелику виставку у суцільній штовханині було важко.
Перед початком звітного концерту дві жінки похилого віку разом розглядали його програму й обурювалися — неможливо нічого прочитати. Намагаюся й сам... Дрібний шрифт, на темному фоні — читати справді важко. Постало запитання, а як же відстежуватиму назву і послідовність номерів, їх виконавців у затемненій залі? Може, ведучі оголошуватимуть або ці відомості друкуватимуть на електронних табло, як це роблять майже всі області, і я нічого не переплутаю у своїй розповіді, заспокоюю себе.
Затримавшись цього разу всього на кілька хвилин, Президент України Віктор Ющенко виконав свою традиційну процедуру — привітав учасників концерту і глядачів, наголосив на значенні творчих звітів областей, які проходять у рамках «Фестивалю мистецтв України», що проводиться згідно з його указом, нагородив державними нагородами кількох діячів культури і мистецтв, а багатьом вручив посвідчення про присвоєння почесних звань.
Віктор Андрійович перейшов до глядацької зали, де його, як і під час виходу на сцену, глядачі стоячи вітали теплими оплесками. Про те, хто ще присутній у залі окрім нього, скажімо, з керівників області, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Мінкультури і туризму (міністра Василя Вовкуна автор бачив), можливо, хтось із відомих, шановних і поважних львів’ян чи гостей, ведучі — ані слова.
І ось гасне світло. Розпочинається звітний концерт під назвою «У перевеслі вічної краси народ торує долю України». З оркестрової ями піднімається великий симфонічний оркестр. Оголошення ведучих не чутно. На електронних табло дублюється зображення оркестру. Якого — невідомо. Зате лине чудова музика...
На сцені наступний номер. Знову повна невідомість про нього. Залишається лише слухати, спостерігати. Хто і що виконуватиме, глядачам неважливо знати, певно, вважали організатори концерту (директор — начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Галина Дорощук).
А на сцені буяло високе мистецтво. Бо на Львівщині, як свідчили фото і читабельні підписи під ними у програмному каталозі, є немало високомистецьких творчих колективів. Серед них — Національний академічний театр опери та балету, академічний симфонічний оркестр (під музичний супровід якого виконувалися майже всі твори), академічний інструментальний ансамбль «Високий замок», камерний оркестр «Віртуози Львова» обласної філармонії, камерний оркестр «Академія» Львівської національної академії ім. М. Лисенка, державна заслужена академічна капела України «Трембіта», галицький академічний камерний хор, чоловіча хорова капела «Дударик», заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю України «Верховина», капела бандуристів «Карпати» Українського товариства сліпих, заслужений ансамбль танцю України «Юність» Львівського палацу естетичного виховання учнівської молоді, багато інших цікавих і самобутніх колективів міських і сільських палаців культури.
Котрі з них брали участь у звітному концерті, які твори виконували, щоб не переплутати, з вище названої причини не називатиму.
Як і варто було очікувати, в концерті чільне місце було відведено історії України, Львівщині, зокрема, січовим стрільцям, воїнам УПА, про що промовисто розповідали мистецькі творчі колективи і окремі читці.
На думку багатьох відвідувачів, з якими автор спілкувався, звітний концерт львів’ян був ідейно, художньо і режисерськи продуманим. А кожен з колективів продемонстрував свій довершений виконавський хист, а в підсумку — вийшов доброякісний мистецький продукт.
Розповів про звіти Яків ГАЛЬЧЕНКО.
