І цього разу не сталося дива. Концерт творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Сумської області, який відбувся 23 жовтня у Національному палаці мистецтв «Україна», також розпочався із запізненням. Майже півгодини глядачі, а це переважно сумчани, які стали киянами, і його учасники чекали свого земляка — Президента України.
А перед звітним концертом відвідувачі палацу мали можливість ознайомитися з виробами і творами виставки «Мистецькі скарби Сумщини», яка відкрилася вчасно. В одному з її розділів «Є скарби, допоки їх шукають...» увагу відвідувачів привернув авторський рушник Надії Гудило, присвячений 350-річчю перемоги гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві 1659 року. Інший розділ представляв знамениті на увесь світ кролевецькі рушники, виткані заслуженим художником України Іваном Дударем, заслуженим майстром народної творчості України Валентиною Валовою, іншими провідними митцями промислу області. Також своє вміння демонстрували юні учасниці.
Цікаво, як область готувалася до цього важливого іспиту в столиці? Начальник управління культури облдержадміністрації, він же і керівник проекту творчого звіту, Василь Деркач:
— Відбираючи номери на звіт і роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва на виставку, ми були вражені творчим потенціалом жителів нашої області, їхньою відданістю мистецтву, пісні, національним традиціям, а також бажанням продемонструвати все це на головній сцені країни...
Автор сценарію і головний режисер-постановник звітного концерту, заслужений працівник культури Тетяна Матвієнко додала: «Скажу, що відбір учасників звіту був досить жорсткий і принциповий. У відбірних етапах взяли участь понад три тисячі учасників художньої самодіяльності, які мають у власному репертуарі до сотні номерів, вартих столичної сцени. Однак до Києва приїхало близько 700 аматорів, які, сподіваюсь, гідно представлять нашу область... У концертній програмі будуть задіяні учасники художньої самодіяльності з усіх куточків краю, чого раніше не було... Справжнє мистецьке гроно виконавців подарує усім глядачам і слухачам незабутні дві години високого мистецтва».
До речі, у розповіді про цей творчий звіт маю можливість навести деякі цифри і факти, які засвідчують, що являє собою нині культурно-мистецька палітра Сумщини. В області є театри — драми і музичної комедії ім. М. Щепкіна та юного глядача, обласна філармонія, функціонує вище училище мистецтв і культури, 3017 колективів художньої самодіяльності, з них 1265 — вокально-хорових, 455 — хореографічних, 529 — театральних, 170 — оркестрових та інструментальних, 644 клубні заклади, з яких 569 — на селі, 586 бібліотек, 13 державних і 128 громадських музеїв. У галузі працює понад 4800 фахівців. Тільки протягом 9 місяців нинішнього року в області було проведено 27 обласних та Всеукраїнських фестивалів і свят.
Наведені вислови і дані були надруковані у спеціальному номері газети «Сумщина» від 21 жовтня ц. р., примірники якої розповсюджували перед початком звіту. Газета надрукувала також добірку столичних відомостей про область, видатних її людей, міркування з приводу творчого звіту голів облдержадміністрації Миколи Лаврика і облради — Володимира Токаря, керівників декількох творчих колективів і розповіді про кращі з них.
Те, що сумчани підготували і розповсюдили у палаці «Україна» спеціальний номер обласної газети, безперечно, добре. Та небайдужим взагалі, а особливо тим, хто вболіває за рідний край, глядачам, а тим паче журналістам центральних видань, які регулярно висвітлюють хід творчих звітів, важливо знати тенденції розвитку культурно-мистецького життя в кожній області чи його занепаду тощо. А, на глибоке переконання автора цієї публікації, це саме ті відомості, які цікаво знати, і, гадаю, вони конче потрібні глядачам, якщо сприймати виставки й концерти не просто як вечори відпочинку й дозвілля, а як творчі звіти. Бо хто з присутніх у залі пам’ятає, які митці, колективи брали участь у попередньому звітному концерті? Які з’явилися нові творчі сили і взагалі, що нового в культурно-мистецькому житті області? Інша річ, в який спосіб краще повідомляти про ці зміни — письмово до початку звіту чи усно зі сцени?
А тепер, після цих розмірковувань і підказок організаторам наступних звітів, повернуся до того, що відбувалося того вечора на сцені НП «Україна».
Глядачі терпляче дочекалися, коли на зустріч з ними вийшов Віктор Ющенко, який виголосив привітання їм і учасникам звіту, стисло розповів про найкращу землю — Сумщину, виконав свою традиційну і, поза сумнівом, приємну процедуру — вручив нагороди та посвідчення про присвоєння почесних звань кільком діячам культури і мистецтв області. У підсумку, замість оголошеного початку на афішах і в запрошеннях о 18-й годині, концерт розпочався о 18.50.
Звітний концерт «Душі моєї Слобожанська сторона» відкрили прологом «Моя Сумщина» (музика і вірші — Лілії Михайлик, аранжування — Валерія Восьмірова). За цим артисти присвятили своєму краєві ще кілька творів: хореографічний — «Квітуй, Сумщино», який виконав ансамбль народного танцю «Молодість», «Сумська горобина» (на слова Олександра Вертіля, музика і виконання заслуженого діяча мистецтв України Валерія Козупиці), «Місто моє» (про Суми, музика — Леоніда Попернацького, слова — Миколи Юдіна), який виконали творчі колективи, очолювані Людмилою Маковець, Іриною Домащенко та Наталією Фоломєєвою.
У концерті прозвучало кілька українських народних пісень, був «Гопак» (ансамбль «Молодість»). Були фольклорно-етнографічні композиції «З народних джерел» і «Слобожанські гуляння», які виконали фольклорні колективи багатьох районних і сільських будинків культури.
Сумські митці довели, що вони живуть на землі також із славетними козацькими традиціями, про які не слід забувати. Два твори «Нащадки Калниша» і «Козаки» були присвячені цій темі.
Домінували на сцені творчі колективи Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д. Бортнянського: хори — академічний та народної пісні, оркестри естрадно-симфонічний та народних інструментів, згаданий уже ансамбль танцю «Молодість». Скромніше була представлена обласна філармонія — камерним оркестром старовинної та сучасної музики «Ренесанс» і нещодавно створеним квартетом саксофоністів. А помітними були солісти і актори обох театрів, колективи палаців культури ТОВ «Фрунзесервіс» (особливо ансамбль бального танцю «Силует»), ВАТ «Сумихімпром», Сумського палацу дітей та юнацтва, Шосткинського центру естетичного виховання дітей та юнацтва, Глухівського міського палацу та Тростянецького і Кролевецького районних будинків культури.
Як творча знахідка був представлений на сцені оригінальний сімейний (з п’яти осіб) ансамбль Момотів з міста Ромни. Глядачі гаряче дякували йому за виконаний твір «Родина» на музику і слова Володимира Момота.
Загалом у концерті майже половина номерів були пісні — вокальні і хорові, що немовби засвідчувало: на Сумщині не сумують, а співають, живуть повноцінно. Між іншим, у згаданій газеті не раз наголошувалося: в умовах фінансово-економічної кризи вкрай важко було профінансувати проведення звіту, але якщо не дбати про духовне «підживлення», в народу немає майбутнього (М. Лаврик) і що в культурі Сумщини кризи немає (В. Деркач).
В області думають над тим, як зберегти, не розтратити у непростих буднях нашого життя таланти, щоб своїм мистецтвом й ентузіазмом вони продовжили роботу своїх попередників, піднімали планку духовності співвітчизників на вищий рівень. Нагальною є кадрова проблема особливо на селі, де, окрім комунальних складнощів, додаються урізані заробітні плати, далеко не всі культпрацівники мають належні умови праці, де і за що жити.
— Україні конче потрібен закон про культуру, — вважає Василь Деркач, — який би дав можливість позбутися наведених й інших болючих проблем, що окреслилися останнім часом. Необхідно на державному рівні визначити єдину і логічну концепцію у забезпеченні соціальними гарантіями працівників культури і мистецтв.
Ось що не звучало під час творчого звіту сумчан і було відомо лише тим, хто уважно прочитав згаданий номер газети «Сумщина».
Завершився звітний концерт проукраїнськими піснями: Сергія Новобранного (музика і слова) «Україна» та — «Україна свята» (музика — Людмили Демченко, вірші — Петра Возного), яку виконали всі учасники концерту (солістка — заслужений працівник культури України Тетяна Фінашко). Фінальну пісню присутні в залі слухали стоячи...
