Гірничо-металургійний комплекс (ГМК), який забезпечує 47 відсотків валютних надходжень в Україну і становить 23 відсотки її ВВП, схоже, оговтується після шоку, який галузь пережила в жовтні 2008-го — лютому 2009-го. Голова ЦК профспілки металургів і гірників України Володимир Казаченко (на знімку в центрі) називає нинішній стан справ «обережним оптимізмом».
Після пожвавлення — знову спад...
— З одного боку, ситуація дещо стабілізувалася, — пояснює Володимир Іванович. — Виробництво по місяцях у 2009 році порівняно з листопадом 2008-го (тоді, на початку кризи, було зафіксовано найглибший спад) зростало з усіх основних видів продукції. Здебільшого завдяки тому, що підприємства освоювали нові ринки. Проте після деякого пожвавлення — у вересні знову спад. І в жовтні працюємо не краще. Фахівці-аналітики не обіцяють істотного поліпшення ситуації до кінця року. Насамперед стримує дефіцит коксу, а він, у свою чергу, спричинений дефіцитом ресурсів вітчизняного коксівного вугілля. Тому за підсумками дев’яти місяців 2009-го проти минулого року виробництво чавуну і сталі становить лише 68 і 73 відсотки відповідно. Менше вироблено й залізорудної сировини, й коксу. Ще складніша ситуація на трубних підприємствах (63,3 відсотка продукції проти рівня дев’яти місяців 2008 року) та на метизних (49,7), на межі знищення вогнетривна галузь.
Сьогодні працюють лише 68 відсотків наявних доменних, 46 відсотків мартенівських, 43 відсотки електросталеплавильних печей, 71 відсоток кисневих конверторів. Як і раніше, левова частка металопродукції вже йде на експорт. Споживання металу в Україні різко скоротилося.
— Ми завжди виступали за розвиток внутрішнього ринку металу, — каже Володимир Казаченко. — Бо якщо розвиватиметься вітчизняне машино- і суднобудування, будівництво житла, атомна і авіаційна галузі, виробництво сільгосптехніки, виживе на їхніх замовленнях і ГМК. Приклад того, як підвищити внутрішній попит на метал, подає Китай, який за 20 років збудував нові міста за новітніми технологіями. Нині, перебуваючи переважно в ролі експортерів, ми повністю залежимо від ситуації у світовій економіці.
Борги із зарплати перевищили 18 мільйонів
За 2008—2009 роки чисельність працюючих у галузі зменшилась майже на 70 тисяч. Зокрема, за скороченням штатів від жовтня минулого року звільнено понад 9 тисяч працівників, решта залишили підприємства за власним бажанням або за згодою сторін. І серед них не лише пенсіонери. А враховуючи те, що криза зачепила й інші галузі і країни, люди не мали перспективи на офіційне працевлаштування не лише в Україні, а й за її межами.
Не набагато краще було становище й тих працівників, які простоювали або працювали неповний робочий час.
Нині кількість тих, хто перебував у простої, зменшилась до 7,5 тисячі (зокрема, й завдяки звільненню таких осіб узагалі). А тих, хто працює за скороченим графіком, — не поменшало. Оскільки простої сталися не з вини працюючих, то згідно із законом оплата має здійснюватися в розмірі 2/3 тарифу. Профспілка домоглася, щоб сплачували всі 100 відсотків — за умови, що робітник перебуває на виробництві. Однак це не рятує, вважає мій співрозмовник. У першому півріччі, за його словами, номінальна зарплата знизилася в середньому на 30—40 відсотків, а на окремих підприємствах — на 50 і більше. Наприклад, на ВАТ «Завод «Коксохімустаткування» (Донецьк) працівники отримували лише 25 відсотків від рівня піврічної зарплати 2008 року, а на Криворізькому дизельному — 9,7. Водночас слід ще й урахувати зростання цін (індекс інфляції за цей період становить 117,6 відсотка). То про яку купівельну спроможність працівників однієї з найбільш оплачуваних галузей можна говорити?
Знову накопичилися борги із зарплати, яких не було із 2001 року. За словами В. Казаченка, на підприємствах галузі станом на 1 вересня вони перевищили 18 мільйонів гривень.
Приберіть «корумпований» податок!
Ситуацію поглиблює проблема неповернення податку на додану вартість (ПДВ).
Згідно із Меморандумом взаєморозуміння уряду з підприємствами ГМК та профспілками, який від імені Кабміну підписала Юлія Тимошенко у листопаді минулого року, КМУ зобов’язався надавати галузі кредити за мінімальними ставками і максимально швидко повертати ПДВ. Однак на сьогодні заборгованість із цих виплат на підприємствах ГМК, за інформацією Володимира Казаченка, добігає 3,5 мільярда гривень, а загалом по Україні вони зросли до 20 мільярдів. Борг держави з відшкодування ПДВ не зменшується. Тобто вона повертає кошти далеко не в тих обсягах, які забезпечували б зменшення боргу, уже не кажучи про його повне погашення. Наприклад, заборгувавши трубним підприємствам до 250 мільйонів гривень, протягом квітня—серпня щомісяця повертали в середньому лише 37,9 мільйона. А метизним підприємствам із 113 заборгованих мільйонів у серпні повернули аж... 85 тисяч. Часом значна частина відшкодованого одразу зараховувалася як майбутній податок на прибуток.
— У такий спосіб держава відбирає в підприємств обігові кошти, спонукаючи їх брати кабальні кредити на придбання сировини, виплату зарплати. Нерідко її підвищення стримується саме через заборгованість із ПДВ, — стверджує мій співрозмовник. — Мало того, багаторічне неповернення ПДВ призводить до повної зупинки виробництв. СП «Інтерсплав» (Свердловськ Луганської області) фактично припинило своє існування. 1800 працівників залишилися без роботи. Тому ми виступаємо проти цього податку. Я особисто пропонував на засіданні Кабінету Міністрів замінити ПДВ податком з обороту чи з продажу, що було б логічно і зрозуміло. Поки що на наші пропозиції ніяк не реагують, і я бачу одну причину: ПДВ — найбільш «корумпований» податок, «відкати» часом сягають 40 відсотків.
Крім того, профспілки вимагають запровадити квоти на ввезення імпортної продукції, яка виробляється в Україні. Двічі їм — через Мінекономіки — відмовляли. Мовляв, живемо в умовах ринку, отже, повинні дотримуватися відповідних правил гри. А на практиці виходить, що, нехтуючи законодавчими актами, залишаємо підприємства на відкуп власникам. Якщо раніше для виробництва феросплавів використовували 80 відсотків вітчизняної руди і лише 20 — імпортної, то сьогодні — навпаки, незважаючи на те, що антимонопольне законодавство передбачає: імпортне завезення має не перевищувати середньоарифметичних обсягів, одержаних за останні три роки.
— Нікопольський феросплавний, наприклад, міг би собі дозволити руду з Гани, Габону чи Австралії в межах 150—250 тисяч тонн, — зауважує Володимир Іванович, — а завозить понад мільйон тонн. Про це я дізнався з інтерв’ю генерального директора пана Куцина і звернувся до Антимонопольного комітету: там теж розводять руками — ринок... Але ж держава має захищати власну економіку, а отже, вітчизняного виробника. Особливо в умовах кризи. Хоча, відомо: якість імпортної руди значно краща, і нашим власникам є над чим працювати!
Треба сказати, що ринок бере своє. Нинішня мінливість курсу валюти, від якої металурги чимало втратили при оплаті зарубіжних контрактів на купівлю устаткування і сировини, мала й свої переваги. Наприклад, Алчевський і Маріупольський металургійні підприємства відмовилися від бразильської залізної руди й уклали вигідніші угоди з донецьким «Метінвестом».
Профспілка домовляється за столом переговорів
Домовленості Меморандуму і дію постанови Кабміну №925 про заходи для стабілізації ситуації в гірничо-металургійному та хімічному комплексах України, якою запроваджувалася низка пільг для підприємств, продовжено до кінця нинішнього року.
— Преференції, які отримали власники від держави, позитивно вплинули на зниження собівартості й підвищення конкурентоспроможності української металопродукції, — прокоментував ситуацію Володимир Іванович. — Безперечно, ініціюючи і «проштовхуючи» всі ці документи, ми насамперед опікуємося долею трудових колективів, яка залежить від наявності замовлень і від збуту продукції. Коли на Макіївському заводі (СКМ) проводили оптимізацію персоналу, ми переконали керівництво забезпечити людей, поки вони знайдуть нову роботу. Кожен одержав від 10 до 20 посадових окладів, на що пішло більш як 157 мільйонів гривень, за колишніми працівниками залишили медичні страховки. Крім того, адміністрація зобов’язалася оплатити навчання тим, хто хотів отримати нову професію. Чому нас послухали? Бо ми надали переконливі аргументи: за рахунок високих минулорічних цін підприємство отримало неабиякий прибуток.
Володимиру Казаченкові ще до кризової хвилі вдалося зустрітися з усіма власниками транснаціональних компаній (або їх представниками) — і закордонних, і вітчизняних: Інтерпайп, ІСД, СКМ , Євразхолдинг, РУСАЛ («Русский алюминий»), АрселорМіттал. Єдиний, хто знехтував зверненням ЦК профспілки стосовно грубого порушення законодавства, була Група Приват, яка відмовлялася індексувати зарплату через посилення інфляції.
ЦК не отримав жодної відповіді від пана Коломойського, тому профспілка вдалася до більш дієвих заходів.
...і на мітингах
Яскравий приклад боротьби за свої трудові та соціальні права продемонстрували цього року на Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті (Орджонікідзе Дніпропетровської області), який одним із перших відчув, що таке криза. Торік на початку жовтня припинили роботу два із семи кар’єрів, а з 1 листопада зупинився весь комбінат загальною чисельністю 6 тисяч осіб. За півроку тут не видобули жодної тонни руди, не виробили жодної тонни концентрату...
Постало питання: як оплачувати простої? Власники (управляюча компанія — Група Приват) наполягали на тому, що згідно із законом під час простою не з вини робітника зарплата виплачується в розмірі 2/3 тарифу. Внаслідок тривалих перемовин профспілка домоглася, щоб тим, хто охороняв устаткування, тобто перебував на робочому місці, заплатили 100 відсотків тарифної ставки плюс доплату за роботу в нічний час і 50 відсотків доплати за вислугу років. П’ятсот працівників, які здобувають освіту, відпустили в оплачувані навчальні відпустки.
— Масла у вогонь підлили кредити, яких люди набрали наприкінці року, — розповідав голова профкому комбінату Василь Алтухов. — До зупинки виробництва середня зарплата на підприємстві сягала 2400 гривень, а тільки-но перестали працювати, скотилася до 1100. Зарплата у нас на пластикових картках, приходиш отримувати, а звідти ще 200—300 гривень зникли — ПриватБанк вирахував за кредит. Звичайно, це порушення закону, без письмової згоди працівника таке робити не можна. Але, як то кажуть, своя рука владика... І ось тоді ми стали мітингувати.
3 липня біля комбінату провели маніфестацію, в якій узяли участь також обласна організація профспілки металургів та гірників, Дніпропетровський і Дніпродзержинський коксохімічні заводи, ДМК імені Дзержинського (Дніпродзержинськ), металургійний завод імені Петровського (Дніпропетровськ), Марганецький ГЗК, нікопольські трубні підприємства.
Профком висунув низку вимог (зокрема, підвищення зарплати, згідно з Галузевою угодою, виплати індексації зарплати, а також премії інженерно-технічним працівникам, яку їм не виплатили за підсумками минулого року, виплати скоригованої премії в разі невиконання бригадами плану не з вини працівників).
Крига скресла, і в серпні разом із зарплатою було видано всю суму індексації від початку року. Виплачено також премії та кошти на оздоровлення під час чергової відпустки. Тарифи з оплати праці поки що залишаються без змін.
У квітні комбінат відновив роботу, і нині (станом на 21 жовтня) працюють усі три збагачувальні фабрики й повністю або частково п’ять із семи кар’єрів. До того ж руда відвантажується не на склад, а замовникам — у Нікополь і Запоріжжя.
Торік середня зарплата становила 1800 гривень, у липні вона сягала 2421 гривні (з урахуванням виплаченої індексації і 100-відсоткової винагороди за вислугу років), а в серпні — 2263,4 гривні.
— Шкода, що наші новоявлені «заводчики» неохоче вчаться управляти бізнесом у відомих і успішних своїх колег, — каже Володимир Казаченко. — Або ж вони пропускають із їхніх порад головне. А до одного із засновників автомобільної промисловості США Генрі Форда варто було б прислухатися. «Завдання підприємства, — казав він, — виробляти для споживання, а не для наживи чи спекуляції». І ще успішний американець застерігав: якщо ви вимагаєте від когось віддати свій час і свою енергію для справи, то потурбуйтеся, щоб ця людина не потерпала від фінансових труднощів.
Дніпропетровська область.
Фото надано Інформаційно-аналітичним центром ЦК ПГМК.
