Уявіть собі: йду зі своїм знайомим в одному з райцентрів і бачу знімок молодого чоловіка, розклеєний на багатьох стовпах, з написом «Розшукується». Знаючи феноменальні здібності Лариси Олександрівни та її повсякденну готовність допомогти у важких життєвих ситуаціях, телефоную і ставлю перед фактом. Не турбував би, якби не знав, що Лариса Дудка (на знімку) допомогла знайти не одну людину, яка десь пропадала.
— Хлопець на знімку худорлявий, з довгою шиєю та з короткою стрижкою? — запитує Лариса.
Підтверджую.
— На жаль, нічим допомогти не можу. Нема вже його в живих, — із сумом в голосі каже провидиця.
Перевели розмову на іншу тему, і тут Лариса Олександрівна заявляє:
— А ось у вашого товариша, який йде поруч з вами, серйозні проблеми з правою ногою. Варикоз може перерости у гангрену і доведеться ногу ампутувати. А далі поради, як цій проблемі можна запобігти. Я уже звик до подібних видінь пані Лариси, а ось товариш мій був справді здивований, бо таки має проблеми з ногою.
Щодо пошуків людей з допомогою Лариси Дудки, то про них не раз писала місцева преса. Позаминулого літа у Володимирецькому районі хлопчина поїхав на рибаловлю і заблукав у болотах та хащах. Три дні шукали його. Коли про це від нас, журналістів, дізналася Лариса, то насамперед заспокоїла матір Василька (так звуть хлопчину): мовляв, не хвилюйтесь, ваш син живий, а до вечора знайдеться. Доповнила також фактом, що підліток дуже покусаний комарами і на нього чекала небезпека. І справді, як потім з’ясувалось, до малого вночі приходили вовченята і лизали п’ятки.
Був випадок, коли цього літа під час збирання чорниць заблукав у лісі підліток з одного із сіл Сарненського району. Щойно про це дізналась Лариса Дудка, повідомила сільському голові, звідки родом хлопець:
— Хлопець живий. Зараз знаходиться на покинутому хуторі, вкладається спати. Плаче. Зверху на дереві лелече гніздо. Це кілометрів за тридцять від того місця, де його залишили. Він знайдеться завтра, коли вже настануть сутінки.
Так і сталося. Хлопець потім все підтвердив, де він був.
— Я була дуже здивована інформацією від Лариси Олександрівни, але вона правильно вказала нам, де шукати Степана. Це особливо давало надію родичам хлопця, бо вони дуже переживали за нього, — розповідає Стрільський сільський голова Ганна Гега.
То хто ж вона, Лариса Олександрівна Дудка? Наша колега — очолює одне з рекламних видань у Рівному. За фахом фінансист. Свій дар відчула три роки тому — 22 жовтня. До цього дуже боліли ноги. І ось після однієї з молитов їй явився образ Христа, уста якого промовляли:
— Жінко, ти будеш як пророк, як рентген, ти матимеш великий дар бачити через океани і допомагатимеш людям.
У такому повідомленні Лариса засумнівалась. Але віра її дуже посилилась, коли помітила, що володіє інформацією про людей, яких вона бачила перед собою. Провидиця відала про їх долю, про їхні хвороби і життєві негаразди. Звідкись іде інформація навіть про людей, яких нема поруч, вони десь далеко. Лариса почала допомагати своїм близьким, знайомим і незнайомим вирішувати бізнесові питання, побутові, оздоровлювала їх. Людину вона бачить наскрізь і дає точний діагноз хвороб, які та має. При цьому називає народні методи або ж ліки, якими можна її локалізувати.
Я бачив на власні очі, як Лариса Олександрівна за десять хвилин по телефону на відстані п’ятсот кілометрів знімала високу температуру у хворої на 0,8-1,2 градуса.
— Коли мені особливо важко, піднімається артеріальний тиск, я телефоную до Лариси Олександрівни, — каже лучанка Людмила Юдіна. — За якихось десять хвилин артеріальний тиск знижується. Крім цього, я дослухаюсь до її порад у життєвих ситуаціях. Одного разу я хотіла придбати будинок. Запитала у провидиці, чи варто це робити. Вона сказала, що не зараз, а пізніше. Уявіть собі, я таки придбала житло, але уже майже удвічі дешевше.
— Те, що робить Лариса Олександрівна Дудка — просто диво, — продовжує тему підприємець із Рівного Валентина Чернявська. — Вона лікує, прогнозує, дає мудрі й слушні поради.
Її колега по роботі Алла Волкович не втрималась, щоб не доповнити:
— Знайомі моєї матері їхали автомобілем і у Київській області загубили дуже важливі документи. Але не знали достеменно, де це сталося. Я згадала про Ларису Олександрівну і попросила її допомогти. Вона сказала, що документи знайшов старшого віку чоловік, який їздить на світлому автомобілі. Знайдене він залишив у селищній раді. Це диво, але я повідомила своїх знайомих і вони справді забрали документи в селищній раді.
Та, схоже, вже настав час поспілкуватися із самою провидицею, цілителькою чи як її назвати.
— Не можу сказати, за які заслуги маю таке просвітлення. Звичайно, віра в Бога є основою. Велике натхнення мені дає спілкування з природою, зі святими місцями. Нещодавно була на Хортиці. Це неймовірне місце, звідти я приїхала, наповнена енергетикою, яку можу витрачати для тих, хто до мене звертається по допомогу.
— Ви займаєтесь магією?
— Ні. Вважаю, що це великий гріх. Маги також можуть допомагати людині. Але це негативна енергетика і потім людині доведеться жорстоко розплачуватися за свої дії.
— То ви вірите в Бога?
— Так. Я люблю бувати в монастирях, церквах, та не завжди поділяю думки і дії, які там відбуваються. Коли ще Ісус ходив по Землі, церков не було. Але йому ніхто не міг завадити нести добро, зцілювати людей, пропагувати віру.
— Цікаво, як відбувається процес прийняття вами тих чи інших рішень?
— Я питаю в Небес: як і що треба робити. За фахом я не медик, але мені підказано зверху, як називаються ліки, що слід робити. І навіть коли я була часом не згідна з тим, що мені кажуть Небеса і пробувала щось міняти, що стосується мене, я помилялась і тепер стараюся не вносити своїх коректив.
— Чи можете ви змінювати долю людини?
— Окремі рішення людей змінюють їхню долю. Треба знати ключові слова. Та коли є рокові випадки, то я не маю права втручатись. Кожній людини треба пам’ятати, що рішення треба приймати люблячим серцем, а не холодним розсудком і думкою: «Я хочу». Треба думати: чи потрібно воно тобі те, що ти хочеш? Можливо, достатньо скромної необхідності, а не бажання багатства і того, що «я так хочу».
Андрій БАБІНЕЦЬ, головний редактор Рівненської громадсько-політичної газети «Вільне слово».
Фото автора.
