Новий законопроект про збільшення плати за надра не знайшов підтримки у стінах Верховної Ради і викликав чимало суперечок. Особливо багато питань виникло навколо підняття плати за користування надрами. Уряд озвучив неймовірні дані. Було названо цифру 1504 % — стільки ніби становить рентабельність затрат під час продажу газу промисловим підприємствам. Тому плату за надра запропонували збільшити з 28 до 70 %.
Наскільки достовірні дані, наведені в аналітичній записці уряду, і до чого можуть привести такі кроки — «Голос України» спробував з’ясувати у експертів і представників газовидобувних компаній.
Бухгалтерський розрахунок замість аналізу
Олександр Нарбут, президент Київського інституту енергетичних досліджень:
— Якщо говорити про останні ініціативи уряду, то, з мого погляду, йому не вистачало системного підходу. Від початку запропонований бюджет був нереалістичним. Нині ми спостерігаємо другу спробу його збалансувати. Для цього вибирають, як здається уряду, найбільш процвітаючі, з погляду рентабельності, галузі. І насамперед це стосується газовидобування.
Мені здається, що це друга системна помилка уряду. Не береться до уваги те, що власний видобуток може зростати, якщо він ефективно інвестується. Розглядати собівартість газу, не враховуючи тих затрат, які спрямовують на розвідку, буріння, облаштування газової інфраструктури, означає запровадити практику не економічного аналізу, а бухгалтерського розрахунку.
Головне, потрібно зрозуміти, що видобуток газу — це не єдине надрокористування, яким займаються компанії в Україні. Ще видобувають руди, води та інші корисні копалини. На мою думку, уряд мав розглядати цю проблему комплексно. Можна було не нехтувати розмовою з галузевими експертами. Наш інститут виступав з ініціативою обговорити проблеми газового сектору з міністром фінансів, але така зустріч не відбулася.
Такі поспішні ініціативи не знайшли і при повторному внесенні не зможуть знайти підтримку у Верховній Раді, оскільки депутати, з мого погляду, зважено підходили до цього питання.
Кроки уряду та парламенту повинні бути спрямовані насамперед на розвиток цього сектору економіки.
— Під час обговорень у парламенті дуже вразили дві цифри: чистий дохід від реалізації тисячі метрів кубічних газу для промислових підприємств становить 3654 гривні, а рентабельність витрат — 1504 %. Як би ви прокоментували цей факт?
— Ці цифри належать до категорії формальних бухгалтерських роздумів, що не враховують економічних затрат, які газовидобувні компанії понесли і продовжують нести на геологічне вивчення, буріння, облаштування, підготовку газу, створення інфраструктури. Затрати на кожну свердловину бувають різними, як і структура ціни. Дивно, що цим питанням не поцікавились ні в галузевих експертів, ні в Міністерстві економіки. Навіть в «Укргазвидобуванні», яке не інвестує кошти в цю галузь, цифри зовсім інші.
— Що б чекало на газовидобувну галузь, якби були прийняті запропоновані зміни до Податкового кодексу?
— Це критичне невігластво, яке б могло призвести до скорочення інвестицій та власного видобутку.
Навіть «Нафтогаз» критикує новий законопроект
Валерій Радченко, юрист міжнародної компанії CMS Cameron McKenna LLC (Київ):
— До чого можуть привести нові кроки уряду, який вирішив поповнити бюджет за рахунок газовидобувної галузі?
— Я вчора був на нараді в НАК «Нафтогаз», і там виправдовувалися, що це не їхня ідея. Це кроки тих, хто не розуміється на газовій галузі й не знає, що таке собівартість. «Нафтогаз» був проти таких нововведень. Як заявив його керівник, в Україні вийшли на собівартість видобутку газу на рівні 200 доларів. А в презентації, яку виносило Міністерство фінансів, казали, що собівартість — 230 гривень. Відчуваєте різницю? 230 гривень вбиває будь-яку економіку компанії. Якщо були б прийняті пропозиції уряду, то компанії втрачали б на кожній тисячі метрів кубічних 50 доларів. Тобто працювали б у мінус. Очевидно, що економічні показники не були прораховані, ні з ким не узгоджені.
— А як щодо високої рентабельності?
— Інвестиції, які необхідні, щоб провести розвідку та пробурити свердловини, справді, не брали до уваги. Такі свердловини, де можна лише відкрити вентиль, є в державних компаніях. Більшість приватних компаній вкладають свої кошти. Тому капітальні інвестиції мають враховувати під час підрахунку собівартості.
Щодо проекту закону, то він не витримує жодної критики. Це ж збільшення податкового навантаження в два з половиною разу. Колись ми рівнялись на імпортну ціну газу — це 28 % від неї. Тоді ще можна було протягнути.
А тепер з нами навіть ніхто не порадився. Внесли закон у Верховну Раду, порушивши всі процедурні питання.
— Що може очікувати на газовидобувну галузь?
— Працювати з мінусом ніхто не буде. Компанії, які мають пробурені свердловини, просто їх закриють. Так заявили представники однієї з найбільших приватних компаній, яка котується на Лондонській біржі. Вони кажуть: «Наші акціонери нас не зрозуміють». А ті, хто не має пробурених свердловин, зупинять усі робочі програми. Як тільки пішов газ, ми відразу платимо ренту. Тому багато хто заморозить усі роботи, бо невигідно стає працювати.
Який вихід?
Ярослав Шпак, голова Асоціації енергетичних підприємств Львівщини:
— У такій ситуації, що склалася в Україні з поставками газу та з власним видобутком, не потрібно рубати сук, на якому сидимо. Приймати такий закон — це непрофесійно. Замість того, щоб збільшувати видобуток, ми знищуємо галузь. Хто робитиме інвестиції за таких умов? Ми зупиняємо власний видобуток і будемо змушені десь закупляти газ. Стимулюватимемо чужу економіку.
Володимир Іванишин, кандидат геологічних наук, стаж роботи в газовидобувній галузі 59 років:
— В останні двадцять років ми чуємо, як кожний уряд декларує одне з найважливіших завдань, які стоять перед нами, — це збільшення власного газовидобутку, щоб подолати залежність від Росії. Вже звикли, що крім декларацій ніяких реформ у галузі не проводиться, напевно, так нашим урядовцям вигідно. Одне хоча б було добре: якщо не сприяють розвитку, то хоч не заважають. Однак перші тривожні дзвінки почалися при попередньому уряді, за Януковича — скасування понижувального коефіцієнта, підвищення орендної плати, але останній законопроект уже сьогоднішнього уряду, спрямований на підвищення плати за користування надрами до 70 %, просто вб’є українську газовидобувну галузь. Сумно на це дивитися на 59-му році професійної діяльності.
Ярослав Лазарук, доктор геологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України:
— Коли відкривається новий великий нафтогазовий регіон, там рентабельність дуже висока. Але нині ми збираємо тільки крихти. Тому потрібно підтримувати людей, які за свої кошти на свій страх і ризик беруться за цю справу.
Наприклад, візьмемо дрібне родовище, яке відкрила нещодавно «Прикарпатська енергетична компанія». За результатами техніко-економічних оцінок, які пораховані за нинішніми нормативами, вкладено десятки мільйонів гривень, але на чистий прибуток вийдемо через 15—16 років. Це невелика сума — шість мільйонів гривень. Зробіть ще поправку на інфляцію, зростання цін.
Що ж робити? Пригадайте, колись була рубрика «Якби директором був я». Отож, я би запровадив диференційований податок. Багато компаній колись отримали у своє розпорядження готові родовища, розвідані ще за часів радянської влади. Вони не вклали жодних коштів, і рентабельність там висока. Для теперішніх приватних компаній, які бурять свердловини, ситуація зовсім інша. На шальки терезів треба покласти два моменти: перший — витрати, другий — що ти заробляєш. Відносно цього встановити відповідне податкове навантаження. Так ми зможемо кудись рухатись. Тоді будуть і вовки ситі, і вівці цілі. Іншого виходу не бачу.
Коли говорять про рентабельність витрат 1500 %, я кажу: це абсурд. Навіть якщо отримали все готове — такої рентабельності не буде. А коли вкладати — така рентабельність неможлива.
Юрій Неспляк, головний геолог ТОВ «Горизонти» (Львівська область):
— До плати за користування надрами повинні підходити диференційовано. До 2009 року в Україні був понижувальний коефіцієнт за користування надрами, який видавала геологічна служба, якщо ти вкладав власні кошти. Це був правильний підхід. З приходом до влади Віктора Януковича цей коефіцієнт скасували.
Володимир Стеблецький, головний інженер «Прикарпатської енергетичної компанії» (Івано-Франківська область):
— Хочу зазначити, що у газовидобування чимало грошей вкладається до початку буріння. Потрібно підготувати документацію, отримати дозволи, ліцензію на геологічну розвідку в певному регіоні. Необхідно провести дуже дорогі сейсморозвідувальні роботи, які дають приблизну інформацію, як залягають пласти і де саме розпочинати буріння. Це іноді коштує дорожче, ніж саме буріння. Очевидно, що під час підготовки проекту закону не врахували ці особливості. Мабуть, це були люди, які мають приблизне уявлення про нашу галузь.
Тарас Федак, голова депутатської комісії Львівської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу:
— Ми розуміємо, що цей законопроект було представлено в умовах військового часу, йде війна України з Росією. На мою думку, він таки сирий і непрофесійно підготовлений. Аналітика поверхова, не враховано багато нюансів, пов’язаних з вкладенням інвесторами коштів. Цифри про високу рентабельність не фахові.
Що ж робити? Потрібно переглянути фактичні витрати, що йдуть на споживання газу, збалансувати їх з українським видобутком, і можна знайти необхідні кошти для закриття бюджетних дірок. Але брати необхідні гроші за рахунок того, що буде вгроблена газовидобувна галузь, просто нерозумно.
Зіновій Козицький, голова Львівської обласної федерації роботодавців працівників енергетичної галузі:
— На мою думку, це нефаховий підхід, який може привести до якогось короткотермінового ефекту, але матиме негативні наслідки вже найближчим часом для усієї галузі.
Чого ми доб’ємося. Швидко збільшимо надходження до бюджету цього року та зменшимо кількість інвестицій у галузь, а як наслідок — падіння видобутку та зменшення податкових платежів. Але можливі інші варіанти. Чому не ввести військовий податок? Я думаю, що такий крок уряду підтримають усі підприємці. Військові дії колись закінчаться, і податок скасують. А тут вводять незрозумілий платіж. Хто в таких умовах вкладатиме кошти? Ми своїх виробників задушимо і станемо на стороні купляти чужий газ та інвестувати газовидобувників інших країн. Це, м’яко кажучи, непрофесійний крок. За короткий час загубимо галузь, а потім роками надолужуватимемо втрачене.
Це також ліквідація тисячі робочих місць, бо крім прямого газовидобутку створені сервісні підприємства: з буріння, тампонажних робіт, геофізичних, сейсмічних досліджень, будівельних робіт з облаштування свердловин, будівництва газопроводів.
Плата за користування надрами — це особливий податок для конкретної галузі. Нині в Україні діє ставка плати за користування надрами за природний газ 15—28 %, що є значно вищою, ніж у більшості країн Європи, які є імпортерами газу. Вищі ставки плати за користування надрами є тільки в країн-експортерів газу. А за рівнем сумарного оподаткування Україна вже стоїть в одному ряду з найбільшими експортерами газу.
Як приклад наведу наших найближчих сусідів: Польщу, Словаччину, Чехію, де плата за користування надрами становить до 5 %, а в нас хочуть зробити 70 %. Тому там ідуть інвестиції, підприємства працюють, створюються робочі місця. Бюджет отримує значні надходження за рахунок прибутку підприємств.
Мені здається, що ми знову йдемо шляхом популізму, і уряд введе газовидобувну галузь у нікуди. Бажання отримати швидкі надходження до бюджету призведе до занепаду не тільки газовидобутку, а й суміжних галузей. В Україні війна. І на війні як на війні. Але вигравши бій із наповнення бюджету, війну за добробут держави уряд, здається, може програти.
Свердловина №2 Гірська в селі Городківка Дрогобицького району Львівської області.
Фото прес-служби Асоціації енергетичних підприємств Львівщини.
