Свій до свого по своє

Однак не сувеніри були основною метою людей, що завітали до Палацу мистецтв, де цілий тиждень тривав ярмарок. Львів’яни прагнули переконатися, що «ще не все втрачено», що у Львові від величезної колись промислової індустрії щось залишилося. І треба було бачити обличчя людей, які підходили до стенду «Електрону» і розглядали телевізори: «Ти диви, вони таки у Львові й досі випускаються!» Так, нинішній показник — лише 60 тисяч телевізорів на рік. Та, можливо, це тільки старт для нового відродження львівської марки?! І те, що вже розгорнуто виробництво рідкокристалічних телевізорів і загалом керівництвом прийнято програму розвитку цифрового телебачення, дає якісь надії на серйозний позитив. До того ж львів’яни активно продовжують випуск «супутніх товарів», приміром, завод телевізійної техніки, що виробляє комплексні системи телеспостереження, в рамках ярмарку провів презентацію «Тлумача» — розробленого у Києві мікроелектронного комп’ютера з голосовим управлінням, який уже готується у Львові до серійного випуску і дасть можливість озвучувати переклад, і теж, до речі, знадобиться при проведенні Євро-2012.

У день, коли Львівська міська рада — організатор виставки-ярмарку — лише анонсувала захід, оголосили про участь 50 підприємств, а основну мету означили як популяризація товарів місцевих фірм. Коли ж від розмов перейшли до діла, в залах палацу опинилося лише близько 30 виробників. І здебільшого це були представники харчової та легкої промисловості. Як не сумно це визнавати, та сама млявість заходу і кількість його учасників свідчили про те, що у Львові втрачена практика проведення таких ярмарків, адже колись вони ставали справжнім міським святом. Звичайно, говорити про те, що в місті та на Львівщині (а представлена була і область) лише це і виробляється, не доводиться. Більшість підприємств з різних причин ще побоюються чи не хочуть себе рекламувати, однак факт залишається фактом. Та те, що Львівська міська рада нарешті наважилася на захід з таким гучним гаслом: «Свій до свого по своє», теж непогано. Хоча у прес-релізах, які роздавалися представникам преси, зазначалося: вперше у Львові проходить виставка-ярмарок «Львівський товаровиробник». Певно, молоді люди просто не бачили, які заходи організовувалися 20 років тому...

Однак, як підкреслив заступник голови Львівської ОДА Ігор Дерзко: «Варто висловити подяку тим підприємствам, які зберегли свою торгову марку і не лягли під західний бренд. А якість, зокрема, товарів легкої промисловості львівських виробників узагалі дуже висока: використовуються природні матеріали, і є чимало гарних моделей». Другим етапом, на його думку, мало б бути відновлення мережі фірмових магазинів, яка наразі теж втрачена.

На нинішньому ж ярмарку серед тих, ким львів’яни справді можуть пишатися, було представлено ВАТ «Маяк». Тут, на відміну від іншої «дріботи», зарплату отримують сьогодні аж 500 працівників, однак майстри золотої голки працюють на давальницькій сировині, а вироби здебільшого відсилають за кордон. До речі, прекрасні пальта, від яких очей не відвести. Однак мова про інше — гасло «свій до свого по своє» і тут теж ніяк не виправдовується.

Єдине, що зігрівало серце, і те, що вмить розкуповувалося, — сири та ковбаси, якими теж завжди славилася Львівщина. До речі, у 2008 році серед «харчовиків» нараховувалося понад 400 підприємств, і це 13 відсотків від загальної кількості промислових підприємств, які реалізували продукції на 4,9 мільярда гривень. Галузь є привабливою для іноземних інвесторів. Торік надходження іноземних інвестицій у харчову промисловість становили 4,6 мільйона гривень (5,9 відсотка загальнопромислових іноземних інвестицій). Можливо, хоч це залишиться нашим?!