Війна за ласі мисливські угіддя?

Зазначимо, що Чернігівщина — край лісів, де розвелося чимало всякого звіру. Усе це господарство потребує ретельного догляду, охорони. Інакше, як це трапляється в Ріпкинському, Щорському та інших районах, дикі свині, наприклад, просто будуть виживати людей із невеличких сіл. Сьогодні обласний осередок УТМР володіє досить великою «імперією» мисливських угідь.

Але... Чернігівські мисливці, яких трохи більше 9 тисяч, найчастіше почуваються у нових реаліях конкуренції з користувачами та інвесторами не досить комфортно. Нині в області можна налічити вже 51 користувача мисливських угідь. Із них: 8 діє при держлісгоспах (294,5 тисячі гектарів), 10 створено при УТМР (1918,8 тисячі гектарів) та ще більш як 28 господарств функціонують самі по собі (586,7 тисячі гектарів). Двадцять шоста сесія Чернігівської обласної ради 11 вересня цього року надала в користування мисливські угіддя додатково ще 6 товариствам з обмеженою відповідальністю.

Саме це змусило голову президії Чернігівської обласної організації УТМР Олександра Прокоп’єва заявити на вересневій прес-конференції, що він став «поганим», тому що навідріз відмовився «віддавати» Київське водосховище. На його думку, велика кількість перевірок, зокрема, й прокуратурою, КРУ, природоохоронними структурами, свідчить про те, що він непоступливий.

Так це чи не так, важко сказати. Адже в його опонентів є і свої аргументи на заперечення цього. В чернігівській обласній газеті «Гарт» 25 вересня члени комісії Всеукраїнської ради УТМР із перевірки роботи Чернігівської облорганізації УТМР та його мисливських господарств П. Шпак, П. Григоренко, М. Скорий, В. Нижник, П. Миколайчук, В. Козельська, навівши низку промовистих фактів, зауважують, що «за такої руйнації більшої частини господарств Чернігівського УТМР угіддя можна було б просто вилучити з користування УТМР — за систематичні порушення закону, невиконання договірних зобов’язань, масштабні фальсифікації». Далі вони зазначають:

«Чи хтось повірить, що голови президій Полтавської, Кіровоградської, Тернопільської, Дніпропетровської, Хмельницької і Київської обласних організацій УТМР, голова Севастопольського регіонального товариства, ще кілька шанованих людей пішли на змову з головою Чернігівської облради і саме тому оцінили роботу Прокоп’єва як незадовільну?!»

Корпункт газети отримав від генерального директора державного підприємства «Чернігівстандартметрологія», члена УТМР Віталія Бекешка листа з викладом його позиції:

«9 років тому я оселився у селі Василева Гута Чернігівського району. На той час я серйозно захопився полюванням. Коли я оселився, навколо було все витоптано. Браконьєрські банди змагалися між собою. Навіть одні загони браконьєрів ходили на інших. Відбувалися страшні речі!

Я організував кількох місцевих жителів. Ми різними шляхами — то за допомогою міліції, то прокуратури — змогли очистити від браконьєрських банд цю територію. Допомагали в цьому і єгері Міжріччя. Останнім часом зі зміною керівників мисливського господарства «Вершина» і їхні єгері нам допомагали. Ми за свої гроші купували корми. Підгодовували звіра, щоб він не йшов узимку з боліт, а навпаки — приходив та розселявся.

У 2007 році я прийшов до Прокоп’єва і сказав: уже кілька років ми, місцеві жителі, доглядаємо острови, годуємо звіра, спостерігаємо, проганяємо браконьєрів. На громадських засадах! Чому б нашу діяльність якимись чином не узаконити? Багато разів я пропонував укласти угоду про спільну діяльність, щоб громадські діячі мали офіційний статут єгеря. Бо для браконьєра громадський діяч — не офіційна особа, це — ніхто, і ніякої управи на браконьєра немає. Викликати міліцію — значить, втратити час. Затримувати просто силою — це вже кримінальна справа.

Справді, я запропонував Олександру Васильовичу, що ми з місцевими жителями створимо первинний осередок УТМР і просимо за нами закріпити 10 тисяч гектарів території під охорону й обслуговування. Але не землі! А лише для мисливського користування і охорони! Земля і мисливське користування — це різні речі! Причому ми не будемо залучати фінанси УТМР. Ми просили в мисливське користування під охорону й обслуговування близько 10 тисяч гектарів від Тужара до кінця земель Дніпровського.

(...) Однак Київське водосховище, відкрита вода, перебуває в мисливському користуванні господарства «Міжрічинське». А все інше від Тужара до Славутича — близько 50 тисяч гектарів — на сьогодні під контролем фірми «АСБ».

Ми перестали займатися цими краями. І я вже бачу — автобусами їздять браконьєри! Автобусами! Стрільба і вдень, і вночі. Вибивають і бобрів під фари, і лосів — усіх!

Слава Богу, що багата на звіра Білорусь добре охороняється. І слава Богу, що на цю територію заходить звір із Білорусі. Вибивається протягом року, потом поповнюється, а потім усе заново. Якби не це — давно була б пустеля, як це було, коли я туди прийшов».

Маємо у своєму розпорядження ще й інший колективний лист членів УТМР, звернення голови Чернігівської райради Ф. Носенка про негативну оцінку діяльності нових «господарів» мисливських угідь.

Справді, чимало нових інвесторів займаються лише полюванням, не вкладають коштів в охорону та відтворення популяції тварин, не співпрацюють із територіальними громадами на засадах взаємодопомоги. При цьому вони заробляють значні капітали на продажу відстрілочних карток, організації елітних виїздів певних персон. Є й інший перекіс. Деякі користувачі мисливських угідь забороняють місцевим селянам рибалити в їхніх озерах, відпочивати в лісах.

О. Прокоп’єв ознайомив корпункт «Голосу України» зі зверненням, підписаним 481 членом УТМР, на захист його позиції. У ньому йдеться про те, що «всі ці дії носять явно замовний характер і спрямовані на усунення від посади» голови обласного осередку, «акти працівників президії ради УТМР рясніють тенденційними висновками та фактами».

На початку жовтня в Чернігові відбулася звітно-виборна конференція обласного осередку УТМР. Делегати, вислухавши опонентів О. Прокоп’єва, все ж залишили його на попередній посаді. Отже, саме йому доведеться організовувати усунення недоліків, про які йшлося в актах перевірок, виступах членів УТМР.

Чи затихне при цьому «мисливська» конфронтація?

Хоч би як там було, очевидно, «ласі шматки» мисливських угідь, уся ця система організації полювань, регулювання чисельності лісових тварин, їх охорона, відтворювання потребує на Чернігівщині серйозного вдосконалення, результативної корекції. Без цього — буде подальший привід для підозр, колізії, звинувачень.

 

Чернігівська область.