Так вважає Олександр Кононов із селища Млинова, який понад чверть віку займається бджолярством. Має власну пасіку. І хоч працює майстром виробничого навчання у Млинівському державному технікумі ветеринарної медицини, його тут величають «головним пасічником», бо він господарює ще і на навчальній пасіці закладу.
Забудь злість удома
Це ще одне правило, якого «головний пасічник» технікуму Олександр Кононов просить дотримуватися своїх учнів, приходячи на пасіку. Бо помітив: бджоли жалять злих людей, а також тих, хто їм заважає, не терплять будь-яких запахів, через що пасічник має бути чистим, наче джерельна вода.
Олександр Дмитрович — ветлікар за спеціальністю, допомагає молоді стати висококваліфікованими зоотехніками із бджільництва. Цікаво, що до цієї професії «горнуться» й дівчата — їх серед студентів з кожним роком стає дедалі більше. Однак до теоретичних знань потрібна ще й практика, без якої досвіду не набудеш. Тому директор технікуму В’ячеслав Яцкевич і доклав чимало зусиль, аби заклад мав свою навчальну пасіку.
Помітила, з якою любов’ю і смаком виготовлені вулики. Є і один особливий — із скляною «стінкою».
— Це щоб студенти могли спостерігати за бджолами — вони тут, наче на долоні, — пояснив Олександр Дмитрович.
У 2001-му починали з дванадцяти бджолосімей, а нині їх 245. Щоправда, тут їм не дуже просторо, бо з одного боку — водойма, зате з другого — чимало лип. Якби розселити бджолосім’ї по хуторах, розмірковують майбутні пасічники, мали б набагато більше меду. Хоча й того, що отримують нині з технікумівської пасіки, вистачає для студентської їдальні, його купують працівники закладу. Зрештою, тут не ставлять перед собою завдання зробити навчальну пасіку прибутковою...
Навчилися «доїти»... бджіл
До речі, у 2004 році пасіка технікуму отримала статус племінної пасіки карпатської породи бджіл. Олександр Кононов поринув в експерименти — навчився навіть «доїти» бджіл, а якщо серйозно — отримувати маточне молочко, яке, на його думку, навіть більш цілюще, ніж мед. Цю витончену науку передає студентам.
— Маточне молочко — справжній еліксир здоров’я, — розповідає досвідчений бджоляр. — Воно містить незамінні для людини амінокислоти і вітаміни. Але добути його непросто, це дуже копітка робота. Тому мало хто береться за неї. Але навіть і тим, хто береться, вона не завжди вдається.
— Чому? — запитую в Олександра Дмитровича.
— Бо суть методики полягає у тім, щоб «обдурити» бджолу, виготовити штучні мисочки, які до мікрона нагадували б ті, які комахи роблять самостійно. Потім туди садять личинку, тобто щеплюють личинку на прививочну рамку і переміщають до сімей-виховательок, які її закормлюють. Я через п’ять днів личинку замінюю, а молочко із спеціального маточника відбираю. Для цього використовую затемнену скляну посудину із притертою пробкою. Причому збираю молочко не більш як за дві години, щоб воно не втратило своєї якості. А потім продукт охолоджую і заморожую.
Це вже нині Олександр Дмитрович з легкістю ділиться досвідом, який набувався роками, доводився до досконалості. Але досить на міліметр помилитися у розмірах мисочок для «доїння» і бджоли «розкусять» обман.
Дивуюсь, скільки цікавого знає про бджіл ця привітна людина. Олександр Дмитрович зізнався, що спочатку бджільництво (а до нього долучився 1983 року на власній пасіці) було для нього як хобі, але поступово переросло у справу життя.