На Південному березі Криму часто виникають конфлікти між забудовниками та селищними громадами, між керівництвом оздоровниць і міською владою. Адже за радянських часів кращі сотки й гектари сьогодні безцінної кримської землі належали всьому народу. Але з початком приватизації багато санаторіїв відійшли в приватні руки, а деякі передані різним державним установам і органам влади.
Саме відтоді в освоєнні кримського узбережжя почалася вакханалія. Більшість пляжів стали платними, вхід у паркову зону санаторіїв і будинків відпочинку тільки за перепустками, виданими адміністрацією або ж за окрему плату. В деякі парки вхід закритий навіть для місцевих жителів. От і пішли листи від кримчан у високі державні інстанції. Траплялося, люди, об’єднавшись, зносили огорожу навколо таких парків і пляжів. Господарі зводили нові стіни, які спіткало те саме.
Земельні й паркові конфлікти і сьогодні виникають у Криму то в одному, то в іншому куточку з різною частотою. Як, наприклад, відносини між міською громадою Алушти, місцевою владою, котра підтримує мешканців міста, і керівництвом санаторію «Алуштинський».
Санаторій «Алуштинський» державного управління справами при Президентові України — колишній центральний військовий санаторій Міністерства оборони. Він розташований у чудовому куточку Криму за півсотні кілометрів від Сімферополя і ще ближче від Ялти. Його стіни оточує мальовничий парк, а до моря лише 350 метрів. Санаторій займає 14,77 гектара землі, з яких площа парку - 11,5 гектара. Оздоровниця потопає в різноманітній рослинності. Кипариси, кедри, магнолії, лаврові дерева, пальми, тиси, інші вічнозелені дерева й кущі буквально насичують повітря фітонцидами, роблячи парк природним інгаляторієм. На його території росте більш як 60 видів хвойних і листяних порід дерев, у тому числі й субтропічних, і 30 видів кущів. Але сьогодні парк практично закритий для відвідування городянами.
Мешканці однієї із прилеглих до санаторію вулиць — Жовтневої, відзначили п’ятиріччя закриття вільного проходу через територію санаторію. Ця заборона збігається за часом з передачею закладу із власності Міноборони у ведення знаменитої ДУСі. Міська громада Алушти не змирилася з такою несправедливістю — із втратою улюбленого місця відпочинку. Старожили пам’ятають, як вони брали участь у будівництві цього санаторію, висаджували й вирощували своїми руками чудовий парк. Городяни звикли не тільки проходити до набережної його тінистими алеями, а й гуляти тут зі своїми малюками, проводити вільний час, насолоджуючись коктейлем з морського й хвойного повітря.
На думку алуштинців, у цьому південнобережному містечку в період «дикого» капіталізму краще жити і так не стало, а тут ще звичні «стежки-доріжки» відбирають. Хто з цим змириться? Місцеві жителі почали стукати в різні державні інстанції, щоб повернути свої конституційні права, у тому числі й убезпечити себе та своїх домочадців від ходіння безтротуарним серпантином. На захист прав городян стали депутати Алуштинської міської ради. На позачерговій сесії 16 вересня вони одноголосно звернулися до Президента із проханням вирішити тривалий конфлікт. У зверненні сказано: «Місцева рада вважає, що адміністрація санаторію порушує конституційні права громадян, положення закону про місцеве самоврядування щодо безперешкодного відвідування парку для алуштинців, руками яких створювався парк-пам’ятник садово-паркової архітектури місцевого значення». Адже стаття 13 Конституції говорить, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу... Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону». То має чи ні?
Ось як прокоментував ситуацію міський голова Алушти Володимир Щербина:
— Поки що, на жаль, ми не можемо домогтися позитивного вирішення проблеми вільного проходу через територію санаторію «Алуштинський». Від ДУСі ми отримали відповідь, що вхід на територію санаторію буде обмежуватися з метою збереження національного надбання. Жителі нашого міста — громадяни України, саме вони свого часу брали участь у створенні цього надбання. І якщо не користуватися, то бодай пройтися через цей парк і помилуватися ним вони мають право. Щодо збереження парку, то дотепер проблеми з варварством там не виникало. Якщо хтось захоче нашкодити — знайде можливість проникнути в парк і при зачинених воротах.
З огляду на побажання алуштинців, депутати звернулися до Президента з проханням, викладеним у листі, про те, щоб для місцевих жителів входи й виходи із санаторію були відкриті з шостої ранку до двадцять третьої години вечора.
А таку позицію озвучив виконувач обов’язків директора державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» Олександр Польщиков:
— Алуштинська міська влада та громадськість критикують керівництво державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», обвинувачуючи в тому, що адміністрація перешкоджає вільному відвідуванню паркової зони в межах території санаторію.
По-перше, відповідно до закону про курорти, санаторно-курортна установа підлягає особливій охороні з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань громадян і є закритим підприємством.
По-друге, санаторій оплачує сповна податок на землю в сумі 330 тисяч гривень. Для утримання й обслуговування паркової зони наше підприємство витрачає великі кошти на виплату заробітної плати та благоустрій парку.
По-третє, з метою збереження національного надбання паркової культури і забезпечення гарантії повноцінного відпочинку в ДП «Санаторій «Алуштинський», з огляду на наявність упорядкованих доріг за територією, державне управління справами при Президентові доручило адміністрації санаторію вжити заходів для обмеження вільного проходу громадян через територію парку.
Витрати на утримання парку закладені у вартість путівки. І громадяни, котрі прибули на відпочинок за путівками, мають повне право на повноцінний відпочинок, який адміністрація санаторію зобов’язана надати.
Санаторій має гіркий досвід вільного проходу через парк. Це виливалося купами сміття, розбитими пляшками, перекинутими лавочками, розбитими ліхтарями, гулянками компаній під вікнами спальних корпусів усю ніч із піснями, вигулом собак тощо, що, зрештою, закінчувалося великою кількістю скарг і зменшенням попиту на санаторно-курортні путівки. Таким чином, санаторій втрачав авторитет хорошої санаторно-курортної установи і попит на відпочинок та лікування.
Ми вбачаємо причину конфлікту в тому, що мешканці вулиці Жовтневої, здаючи в оренду житло, заманюють приїжджих близьким розташуванням парку. Але для всіх неорганізованих відпочивальників Алушти вільного доступу на територію оздоровниці не може бути. Ми не маємо права віддати парку на розтерзання.
Проте, адміністрація ДП «Санаторій «Алуштинський» виконує рішення десятої сесії 24-го скликання Алуштинської міської ради від 4 червня 2003 року п.5 «Надавати право відвідувати паркову зону в межах території ДП «Санаторій «Алуштинський». Для цього через центральну прохідну з вулиці Горького мешканці Алушти можуть зайти в наш парк з метою відпочинку. Охорона підприємства безперешкодно пропускає мам з дітьми, які відвідують наші дитячі майданчики, пенсіонерів, котрі люблять посидіти на лавочках і насолодитися свіжим повітрям.
