У Києві відбувся п’ятий форум Ради Європи «За майбутнє демократії». Як уже повідомляв «Голос України», цього разу він був присвячений виборчим системам.
Нині в Європі, як і в Україні, більшість виборців не вірить у те, що їхній голос може змінити життя країни. Причини цього в Європі та у нас різні. На Заході побут та робота середньостатистичного європейця практично не залежать від того, яка партія при владі. Бо як соціалісти, так і їхні суперники, займаючи урядові кабінети, не змінюють курс попередньої влади на 180 градусів. Тому виборцям дедалі частіше стає нецікавим брати участь у волевиявленні. Адже, на їхню думку, зі зміною президента зміни в особистому житті не настануть. Підтвердження тому — останні парламентські вибори у Німеччині, де явка становила лише 36 відсотків. А в Україні навпаки, кожна політична сила обіцяє «до основания разрушить, а потом...». Проте у нас громадяни не поспішають псувати вихідні походом на виборчу дільницю, по-перше, через розчарування в демократії, а по-друге, —через те, що більшість переконана: хоч би як вони проголосували, результати волевиявлення будуть «такі, як треба» владі. Звичайно, це дуже узагальнені висновки причин зменшення виборчої активності в Європі та Україні. На цю тему вже написано не одну сотню соціологічних досліджень, проте результат один — як у Європі, так і у нас демократія стає непопулярною. Як це виправити? На це та інші запитання намагалися дати відповіді учасники форуму.
Варто сказати, що мета форуму не полягала у тому, щоб створити якийсь обов’язковий для усіх 47 країн—членів Ради Європи документ, що закріпить ідеальний виборчий механізм (хоча і такий документ ця міжнародна організація намагається створити — він називається Кодекс чесної практики з питань виборів). Це неможливо з огляду хоча б на те, що, по-перше, рішення подібних форумів мають винятково дорадчий характер, а по-друге, кожна країна має свої особливості та традиції, тому введення універсального кодексу може завдати більше шкоди демократії, ніж користі. Справжня мета форуму — це дати можливість фахівцям з питань виборів зустрітися та обговорити наявні проблеми, поділитися досвідом. Тому не можна говорити про результати форуму, спираючись лише на висновки, які були ухвалені за результатом триденної роботи.
Тим більше що нічого нового у підсумковому документі Ради Європи немає — організація вкотре закликає країни-члени постійно вдосконалювати механізм виборів. Зокрема, у п’ятому пункті цього документа йдеться про п’ять основних принципів демократичних виборів, за якими голосування має бути універсальним, рівним, вільним, таємним та прямим. Крім того, воно має супроводжуватися повагою до основних прав людини, організацією виборів позапартійним органом, ефективним моніторингом спостерігачів та наявністю дієвої апеляційної системи, включаючи доступ до судів. Такий вигляд, на думку Ради Європи, мають ідеальні вибори. Проте усвідомлюючи, що створити один ідеал для всіх країн у сфері виборчого законодавства неможливо, Рада Європи просить країни звернути особливу увагу на спільні для всіх проблеми, зокрема, на можливості участі у виборах як кандидатів жінок. Так, наприклад, якщо у парламенті Швеції 40 відсотків жінок, Фінляндії — 33, то в Туреччині — 22, а в Росії — 5 відсотків. Рада Європи закликає усіх своїх членів дати жінкам більше можливостей для самовираження.
Ще одна, не менш актуальна для Європи проблема, — участь у виборах етнічних меншин. Свого часу одна неурядова британська організація запросила групу українських журналістів простежити за тим, як проходили у них парламентські вибори. Мене відправили у сільський округ, де традиційно перемагають консерватори. Чесно кажучи, я була переконана, що у країні з такими глибокими традиціями демократії будь-які маніпуляції з голосами неможливі. Проте місцеві представники Консервативної партії переконували, що навіть їхнє законодавство сповнене недоліків. Особливо їх тоді обурювала можливість голосувати поштою — тобто отримувати бюлетень, голосувати та відправляти його виборчій комісії листом. Консерватори стверджували, що у мусульманських громадах глава сім’ї збирає бюлетені усієї родини, голосує і відправляє їх виборчій комісії, залишаючи решту родини, так би мовити, поза голосуванням. Це лише одна з численних проблем, пов’язаних з участю у волевиявленні вихідців з інших країн.
Звичайно, вирішити ці проблеми під час форуму неможливо. У Києві лише були окреслені найважливіші питання, пов’язані з виборами. Крім того, вирішення цих проблем — це компетенція національних урядів, а документи, що розробляються у ході подібних форумів, — це швидше «шпаргалки» для чиновників та політиків, як зробити правильно.