...Мінус електрифікація?

... Але ми кажемо: «Дурних нема!» І шукаємо власну «тіньову економіку», яка допомагає створити «заначку» на «чорний день». Ось 90-літній дідусь, дарма, що спирається на палицю, порається біля чималої грядки квасолі: вона дасть йому маленький доважок до пенсії...

Тепер увага! Першою загальнодержавною проблемою народ вважає надлишок електроенергії. Другою — недостатнє електропостачання в сільській місцевості. Якось воно в голову не вкладається: надлишок щоночі розряджають просто в груди землі-матінки... Навіщо ж, запитують українці, за даними на перше листопада минулого року, уряд України закупив російської електроенергії на 44 мільйони доларів США?!

Українське село вийде з кризи першим, запевнила влітку прем’єрка Юлія Тимошенко. Та досі воно навіть вулиці нормально не освітлює! Селянин часто-густо не може встановити в хаті побутову морозильну камеру (для заготівлі на зиму фруктів для родини), сучасну пральну машину, електроплиту... Побутові потреби села в електропостачанні випереджують технічно та морально застарілі електромережі. Чи можна говорити про розвиток підприємництва на селі, про людей, котрі тримають столярну майстерню, фермерів, яким треба включити січкарню та електромлин, аби нагодувати худібку?

Лідія П. спробувала на власній шкірі заробітчанської долі. Тепер, каже, до Італії більше ніколи не поїде. Хоче почувати себе людиною на власній землі. Повернувшись у рідне село в Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині, де залишила стареньку матір, Лідія передусім вирішила подбати про те, щоб у хаті було тепло взимку. Оскільки газом і не пахло, зупинилася на обладнанні мережі електроопалення. Он на центральній вулиці селяни вже два роки гріються від електрики, в лютому в оселях у майках ходять, та й платять не так багато. Сусіди теж загорілися цією ідеєю. Та от біда: трансформатор на лінії не має достатньої потужності. Звернулися до районного РЕМ (район електромереж), там пообіцяли замінити. А таких трансформаторів у районі є чимало! Та знов біда: коштів на їх заміну бракує.

Серед літа сільський голова зібрав схід села та повідомив: будемо прокладати газ! Треба від кожного двору здати по дві тисячі гривень (порахували в місцевій філії «Хмельницькгазу»). Але треба, щоб скинулося 65 відсотків населення одразу чотирьох сусідніх сіл — Фурманівки, Врублівки, Станіславівки та Яруги. Як накопичиться півтора мільйона гривень, тоді газовики й почнуть роботи та прокладуть підвідні мережі до цих сіл від Баговиці, де газ уже є. А далі треба знову складатися — вже на вуличні мережі. А там кожен мусить подбати й про власну хату. В тих хатах, здебільшого, пенсіонери, люди небагаті й немічні. Дрова колоти нікому, траншеї під газ засипати — теж. Та й коштуватиме це немало, тож до нинішньої зими із цим ніяк не встигнути, та й скільки тих зим лишилося прожити ветеранам праці? Електроопалення обладнується дешевше та значно швидше, обладміністрація поставила перед обленерго вимогу спростити процедуру дозволів. То в чому ж проблема? Мешканці 74 дворів Фурманівки ще навесні звернулися з листом до ОДА про реконструкцію електромереж у селі. Серед підписів — навіть ті, хто не планував грітися за рахунок електрики. Бо гнилі дерев’яні опори пора міняти давно, як і малопотужний трансформатор, що раз за разом вибиває пробки...

До речі, пані Ліда, яка витратилася на електроопалення, нашкребла й на газ: хто знає, що воно швидше буде...

Днями в районі отримали підтвердження про державне фінансування добудови розпочатих локальних газопроводів у Шустівцях, Малій та Великій Слобідці. Фурманівський та врублівецький відтинок поки що в очікуванні. Так само й з орининським, на підтримку якого покладали чи не найбільшу надію. Що ж тепер, людям знову вглядатися в невідомість? Чи створити їм умови для вибору: хто хоче, хай облаштовує електроопалення. Чому паралельно з газовими мережами не розвивати електричні? Одне другому — не завада. Сільські вулиці вночі далеко не всюди освітлюються, можна про це ставити запитання багатьом сільським головам. Але чи тільки їхня це турбота? Електромережі на балансі обленерго. Мабуть, йому не до таких проблем: кажуть, там іде нині передача майна в приватні руки. Знов чекай, селянине... І газовому господарству від цього не краще. Бо лише частина людей несуть гроші на газ, вичікують. Частина каже: «А як газ подорожчає? Уже не віримо нікому».

Кам’янець-Подільський район — найбільший в області, таких районів і в Україні небагато. Зі 123 сіл газифіковано сьогодні третину. Цього року роботи велися підприємством «Газбудсервіс» в селі Оринин, там є прокладені колись труби, газовики (за погодженням із владою) своїм коштом вирішили їх відкопати, провести ревізію та переізолювати. Цю мережу радянських часів після оновлення хочуть під’єднати до діючого газопроводу села Пудлівці. Розпочала прокладати труби й філія «Хмельницькгазу». А що ж «Хмельницькобленерго»? Які кроки здійснило воно? Цьогоріч, каже Борис Бец, начальник відділу містобудування, архітектури та ЖКГ райдержадміністрації, жодної копійки з обленерго район не отримав. У прес-службі обленерго ще в серпні запевняли, що про приватизацію не чули, а виділення коштів, наголошували, слід погоджувати з Києвом... Невже Киев, за перевиробництва електроенергії, не хоче, щоби село побачило світло?!

Багато років більмом на оці влади була проблема з опаленням у селищі Стара Ушиця. Людей виселили з долини через затоплення Дністровською штучною водоймою, збудували багатоповерхівки, а про належні комунікації не дбали. Виселенці мерзли роками. Перестали платити. Одна влада пробувала встановити ТЕКи, прийшла нова — і виявила: обраний спосіб ефекту не дасть. Вдалося достукатися до держави, за бюджетні шість мільйонів гривень у всіх закладах селища, школі, садках, квартирах староушичан з’явилося індивідуальне електроопалення. «В оселях тепло, скарг практично немає, щоб обігріти трикімнатну квартиру, люди витрачають у середньому 240 гривень на місяць, але дуже багато мешканців мають субсидії, тож сума зменшується вдвічі. Мерзне хіба той, хто не хоче включити конвектори, економить на власному здоров’ї», — розповідає Борис Бец.

Отже, приклад є. Без сучасного опалення в районі 80 сіл. Це два стандартні райони без тепла. Поки перекидатимуть газ із краю в край народним методом і коштом — спливуть десятиліття. Може, звернутися до прикладу сусідів-вінничан? У них півобласті не газифіковано. Обласним бюджетом, повідомляють із Вінниччини, передбачені кошти на пілотні проекти з електрифікації. Для повної заміни мереж, підстанцій, трансформаторів лише в двох селах Трибусівка та Грабарівка Піщанського району область віднайшла 920 тисяч гривень. Мережі підведуть до кожного «гусака» на хатах у цих селах за державний кошт. Чи є надія у Кам’янець-Подільського району, що і йому підсоблять? Адже він є туристичною Меккою регіону, тут Національний природний парк, санаторна зона, отож за нормальними побутовими умовами стоїть масовий розвиток зелених осель, туристичної інфраструктури, створення нових робочих місць, розвиток приватного підприємництва, комунальних підприємств...