Захопившись технікою, Дмитро Кушнір вирішив створити власноруч диво, над яким не одне століття марно билися вчені й аматори технічної справи, — «вічний двигун». Більшу частину свого життя прожив на Буковині, в Хотині, а тепер мешкає в невеличкому приморському селищі Кирилівка, що в Якимівському районі. Працював на будівництві виконробом. На жаль, довчитися в інституті не вдалося, тому кожну вільну хвилину присвячує самоосвіті. Віднедавна в нього з’явився комп’ютер, який добре виручає. Дмитро Юхимович щодня напружено працює. За помічницю йому передусім дружина Марічка. І ось декілька місяців тому сталося диво — модель полюсного двигуна нарешті запрацювала.

 

Пального зовсім не треба

— Я запустив двигун за допомогою двох автомобільних акумуляторів, а потім його вал продовжував крутитися вже сам. Більше того, модель ще й зарядила акумулятори, а далі працювала без їхньої допомоги, — розповів у телефонній розмові Дмитро Юхимович. — Приїздіть, подивіться!

Директор Запорізького державного центру науково-технічної та економічної інформації Олександр Бережний не лише підтвердив факт існування незвичайної машини, а й продемонстрував відеоматеріал про її роботу.

— Ми завжди готові підтримати нашого підопічного, — сказав Олександр Андрійович. — Тим паче що в умовах нинішньої кризи це просто грандіозна знахідка для всієї техніки! Такий двигун можна використовувати в автомобілях, для генерації електроструму тощо. До речі, перша модель двигуна була виготовлена на автозаводі за підтримки відділу головного механіка.

Геннадій Фокін, головний механік ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», вважає, що Дмитро Кушнір створив модель електроприводу. Однак його винахід суперечить досі відомим законам фізики і наводить на думку про те, що «вічний двигун» — не лише плід фантазії мрійників. Але все це потрібно довести, спираючись на фундаментальну науку. Однак аматор не має глибоких системних знань у галузі фізики та механіки, тому й намагається утвердити свою концепцію інтуїтивно.

— Я не поспішав би називати цей прилад «вічним двигуном», — застеріг Геннадій Фокін. — Схожих приладів (а йдеться, як я розумію, про привод) створено людьми чимало. Те, що зробив Кушнір сьогодні, є результатом його пошуку й підтримки нашого підприємства. Ми йому допомагали, як то кажуть, усім миром, і не відмовляємося робити це й надалі. Якщо Дмитро Юхимович доведе справжню «вічність» свого двигуна, то він буде першою людиною у світі, яка заявить про нові фізичні процеси, які не були раніше вивчені.

На межі фантастики

Ентузіаст із Кирилівки має вже три деклараційні патенти на придумані ним двигуни. Тобто його інтелектуальна власність певною мірою захищена. Але винахідник не може зупинитися: «вічний двигун» йому не дає спокою.

— Я запустив двигун з допомогою магнітів. Він дає коефіцієнт корисної дії понад одиницю, — коментує свій винахід Дмитро Юхимович. — Але я переконаний, що можливості мого винаходу набагато більші. Коефіцієнт корисної дії може бути і 100, і 800, і 1000 відсотків. Це означає, що двигун може працювати за цілу електростанцію.

— Що каже з цього приводу офіційна наука? — запитую в нього.

— Я писав листа до Києва, в Національну академію наук України, — одказує Кушнір. — А мені відповіли, мовляв, не займайтеся тим, чого ви достеменно не знаєте. А чому я не знаю? Закони механіки знаю, що таке магнетизм — теж. Навіть маю обґрунтовані доводи стосовно змін до сьогоднішнього уявлення про магнітні явища. Втрутився в теорію магнетизму, яку старі довідники подають, на мій погляд, з великими помилками, що не дає змоги використовувати магніти повною мірою. Розумієте, магніти, які я використовую, — унікальні. І в цьому їхня перевага. Шкода тільки, що роки так невблаганно летять.

Дмитро Юхимович не пашіє, як то кажуть, здоров’ям: підірвали його підступні три інсульти. Останній був найтяжчий — ледве вижив. Практично два роки пролежав, не піднімаючись. Але тяга до життя перемогла, бо є ще в нього незавершені справи.

Його наполегливість оцінили в Запорізькому державному центрі науково-технічної та економічної інформації, більше того, ним там опікуються. Але навіть у приміщенні «Інноваційного бізнес-інкубатора» ЗДЦНТЕІ виготовити експериментальну модель двигуна складно. Ще одна проблема полягає в тому, що в Україні немає такої інституції, котра змогла б кваліфіковано зробити оціночно-експертні висновки з приводу винаходу Кушніра.

— Виготовити цей двигун складно, хоча й можливо, — каже менеджер центру Станіслав Селін. — Не вистачає «розумних» рук. А Дмитро Юхимович — інвалід першої групи, йому важко. На науково-практичній конференції «Інтеграція національної науки до європейського наукового простору» (жовтень 2006 року) Дмитро Кушнір виступав, його тема ввійшла до збірки матеріалів, підготовлених нашим центром. Також його публікація є у збірці матеріалів першої міжнародної науково-практичної конференції «Шляхи розвитку машинобудування» (травень 2006 року). Його ідея побудована на застосуванні теорії магнетизму. Справді, підхід Кушніра до магнітів оригінальний. Але він вимагає нових технологій, зокрема використання ферометалу. В Україні такий метал не виготовляють, а науковці до розробки Кушніра байдужі...

Не собі, то хоч нащадкам

І все-таки крапку в цій історії ставити ще рано. Нещодавно ЗДЦНТЕІ відправив теоретичне обґрунтування винаходу Дмитра Кушніра на міжнародну віртуальну виставку «Перспективні технології ХХІ століття», що проходить у Москві. Та й публікація в «Голосі України», сподіваємося, приверне увагу бізнесменів, керівників підприємств та вчених. Бо енергетичні ресурси, якими обдарувала природа людство, колись та вичерпаються, і вже сьогодні ми повинні подбати про безпроблемне життя наших нащадків.

Запорізька область

На знімку: Дмитро Кушнір демонструє роботу моделі свого полюсного двигуна.

Фото Юрія ЗЕЛІНСЬКОГО.