Сім років тому маленького на зріст Діму Войтка на вулиці у Вінниці перестрів незнайомий чоловік. Діма якраз повертався зі школи. «Я навчався тоді у восьмому класі у тридцять першій школі», — каже хлопець. «Ти не хотів би попробувати спортом зайнятися?», — запитав незнайомець. «Я подумав, що це прикол такий, — згадує Діма ту зустріч. — Він же бачив, що я не просто малий на зріст, а більше не росту, бо таку хворобу маю, що заважає зросту. Я йому тоді сказав, що у мене друга група інвалідності, мені не до спорту. А він відповідає: я бачу, але інваліди теж займаються спортом».

 

Саме з тієї зустрічі з тренером Олегом Пакулою у Дмитра Войтка почалося нове життя. Нині 21-річний хлопець, незважаючи на свій невисокий зріст — 127 сантиметрів — виборов звання майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу. А його мати Олена Павлівна — учасниця Параолімпійських ігор у Пекіні. 47-річна жінка, інвалід другої групи, завоювала почесне п’яте місце. Зріст матері ще менший, ніж у сина, — на п’ять сантиметрів. 

Особистий рекорд — 147 кілограмів

— Перший раз, коли я прийшов до спортзалу на заняття, — каже Діма, — підняв штангу вагою тільки 20 кілограмів. — У пауерліфтингу її піднімають лежачи на спині. Торік узяв вагу 147 кілограмів. Шкода тільки, що це відбулося на тренуванні, а не на змаганнях. Тож результат ніде не зафіксовано.

Після п’яти років тренувань Діма показав перші високі результати. 2007 року на чемпіонаті України він підняв штангу вагою 121 кілограм і виборов перше місце. Того само року став срібним призером серед юніорів на відкритому чемпіонаті Європи у Греції і здобув «бронзу» серед дорослих. На тих змаганнях не обійшлося без пригоди, через яку довелося двічі хвилюватися.

За дві години скинув кілограм ваги

— Ми з мамою прилетіли до Греції пізніше за всіх із збірної України, — згадує Діма. — Всі прибули за два дні до змагань. А в нас виникли проблеми з документами. Літак приземлився о п’ятій ранку, а о восьмій уже мала розпочатися процедура зважування спортсменів. Поки добралися до бази, минула ще година. Я став на ваги і зрозумів, що маю один зайвий кілограм. Це означає, що за однакового результату перевагу віддадуть тому спортсмену, в кого менша вага.

Олександр Елферов, тренер збірної, порадив бігти крос. Разом зі мною на дистанцію вийшов він сам, а також лікар збірної. Сама пробіжка мало що дасть. Ранок стояв сонячний. Незважаючи на це, штангіста упакували так, ніби на вулиці стояв мороз. Після майже двох годин бігу вага Войтка знизилася на один кілограм — з 48,9 до 47,9 кг.

— Є ще один поширений серед спортсменів метод «зганяти» зайві кілограми, — ділиться Дмитро. — Але він не всім підходить. Не кожен організм однаково реагує на нього. Вичавлюєш сік лимона і випиваєш його за один раз. На ранок вага «згоряє». У декого за два рази — на два кілограми. На мене чомусь таке мало впливає, а от крос в поту — дав результат.

Змагання у Греції для Дмитра стали першим міжнародним турніром. Він виправдав сподівання тренерів — виборов, як уже згадувалося, і срібло, і бронзу. На тому само чемпіонаті Європи змагалася і його мати, Олена Павлівна. У неї, як і в сина, третій результат, бронзова медаль.

«Приводь до спортзалу маму»

— Діма, як прийшов перший раз після тренування, каже до мене: мамо, покажи-но свої руки, — розповідає Олена Войтко. — Думаю, навіщо це йому. Він каже, тренер цікавився, чи сильні у твої мами руки. Правда ж сильні, мамо? Давай разом тренуватися. Мені тоді було вже 42. Кажу йому, дитино, нащо мені те залізо...

Через два роки пані Олена таки з’явилася у спортзалі. «Я дізналася, що навіть у збірній є спортсменки, старші за мене, — каже Олена Павлівна, — то, думаю, чим я гірша, спробую, а там буде видно. Навіть зараз у нас є жінка, якій уже майже 60 років. Діма, здається, радів найбільше, що мама пішла з ним до спортзалу. Відтоді ми разом на всіх тренуваннях».

Син тренується з більшим захопленням, бо ще молодий. «Був період, коли він за день качав прес півтори тисячі разів, — продовжує пані Олена. — Уявіть собі тільки, з яким бажанням дитина тренувалася».

Олена Войтко брала участь у Параолімпійських іграх у Китаї. Виборола там п’яте місце. «Трохи перехвилювалася, — пояснює вона. — Трохи з тактикою помилилася. Першу спробу почала з ваги 82 кілограми. Хоча перед тим я піднімала 95 кілограмів. Потім виставили вагу 87 кілограмів. А далі вже — 95 кілограмів. Я не стала ризикувати. Підняла 87 — і на цьому зупинилася. Бо якби не взяла 95, не мала б і п’ятого місця. Дома, у Вінниці тренер за це дуже критикував. Та хіба я собі ворог? Старалася, як могла. Вийшло, як вийшло.

Подарунок від олімпійської чемпіонки

Зараз мама й син готуються до двох дуже відповідальних змагань — чемпіонатів Європи і світу. Їх проведення заплановано на першу половину наступного року. Діма щойно повернувся з тренувальної бази збірної в Євпаторії. Через це пропустив трохи занять у Вінницькому агроуніверситеті, де здобуває спеціальність менеджера. Тепер надолужує згаяне. Але й про тренування не забуває. Два рази на день приходить до спортзалу. Зараз спортсмени тренуються у спорткомплексі «Маяк».

— От якби хто допоміг коштами, щоб виготовили лавку, на яку лягаємо під час тренувань і змагань, — кажуть мати й син. — Ця, що є, розрахована на спортовців без фізичних вад, вона нам не підходить по ширині, нам треба ширшу, таку, як на змаганнях.

На хлопцеві гарна футболка з олімпійською символікою. Каже, це подарунок від параолімпійської чемпіонки Пекіна Ліди Соловйової. На олімпіаді дівчина підняла штангу вагою 105 кілограмів. Це при тому, що її власна вага тільки 40 кілограмів.

Вінниця.

Фото автора.