Такого розмаїття короваїв, як на фестивалі, що відбувся у місті Володимир-Волинський на Волині, на жодному весіллі не побачиш. Але організатори вирішили показати не тільки красу короваїв, а й шлях до цієї краси — від зернини.
З даного приводу відбулася розмова за круглим столом за участю провідних спеціалістів Миронівського інституту пшениці імені В. Ремесла. У програмі фестивалю — виставка хлібобулочних виробів хлібозаводів з Полтави, Славути, Луцька, Новограда-Волинського, Володимира-Волинського, Нововолинська, показ обряду випікання короваю, їх огляд-конкурс, а також майстер-клас відомої коровайниці Надії Кравчук.
Численні фольклорні колективи продемонстрували, як колись відбувалися обряди випікання і вбирання короваю, чесання коси нареченої, виспівування калача, підготовка дружби до різання короваю і, власне, частування короваєм. А завершальним акордом свята став гала-концерт за участю майстрів.
— Цей фестиваль став справжньою розрадою для кожного, хто на ньому побував, — розповідає майстриня-коровайниця з Володимира-Волинського Зоя Білогур. — Самі ж коровайниці дізнались кілька прикмет з минувшини: так, колись існувало повір’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений — злу долю. Тому коровайниці (обов’язково заміжні жінки) «улещували» коровай приказками та піснями. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була непарна кількість (найкраще — сім).
— Причому, пісні, що їх співали коровайниці за працею, завше починалися проханням — щоб священний коровай удався «як день білий, як Бог милий, як яснеє сонечко», — доповнює розповідь своєї землячки Олена Калинюк.
Волинська область.
На знімку: під час фестивалю «Український коровай-сузір’я».
