Як вже писав «Голос України», постанова Кабінету Міністрів №844 від 5 серпня передбачає до кінця нинішнього року оформити та видати держакти на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів; садівництва. У бажаючих оформити наділи чимало запитань з цього приводу і до нашої газети, і до земельних установ. У номерах «Голосу України» за 9, 13 та 20 жовтня (див. сторінки «Село») вміщено деякі поради Держкомзему з цього приводу. Сьогодні ми продовжуємо друкувати рекомендації головного земельного відомства.
У разі передачі у власність земельної ділянки громадянину за рішенням ради до 2002 року для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів та у розмірі, що не перевищував 0,6 га, виникає питання: за яким цільовим призначенням виготовляти державний акт на право власності на земельну ділянку? Якщо у цьому випадку в державному акті на право власності на земельну ділянку необхідно вказувати цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», то чи не буде це порушенням статті 116 чинного Земельного кодексу України при прийнятті райдержадміністрацією розпорядження про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки за межами населеного пункту у розмірі до 2 гектарів?
Статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2 гектарів, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства.
Водночас при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно неможливо. Тому органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже перебуває у власності цього громадянина. У державному акті зазначаються два рішення ради — про передачу у власність земельної ділянки згідно із вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення цієї земельної ділянки.
При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, цей громадянин не втрачає.
Який орган має право вносити зміни до рішення ради, прийнятого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 в частині уточнення площі або цільового призначення, якщо відповідної ради вже не існує (об’єднання декількох рад в одну, включення в територію міста тощо), або ж земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (садівництво)?
Відповідно до Земельного кодексу України в редакції 1992 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками як в межах, так і за межами населених пунктів мали відповідні ради. Ці повноваження до 12 червня 1997 року (дня набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні») могли делегуватися виконкомам цих рад.
Нині згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, які не передані у приватну власність та на яких не розміщені державні підприємства, що підлягають приватизації, належать органам місцевого самоврядування (сесіям), а за межами — відповідним органам виконавчої влади (районним, обласним державним адміністраціям, Кабінету Міністрів України).
У разі злиття двох і більше рад в одну або включення території сільських рад в межі міста, рішення про уточнення як площі, так і цільового призначення земельних ділянок приймають діючі органи місцевого самоврядування або ж відповідна міська рада, в межі якої включена сільська, селищна ради.
У разі прийняття радою (її виконавчим органом) відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 рішення про передачу громадянину в приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва певної площі, а під час виготовлення технічної документації було виявлено розбіжність між фактичною площею земельної ділянки та площею, зазначеною у рішенні, районна державна адміністрація має прийняти розпорядження про уточнення площі цієї земельної ділянки (не про внесення змін). При цьому в державному акті на право власності на земельну ділянку має зазначатися і рішення ради, і рішення районної державної адміністрації.
З рекомендаціями знайомилася Галина КВІТКА.
