Підхід стандартний: щоб ти жив на саму зарплату!

254 народні обранці (без жодної поправки!) віддали свої голоси за підняття прожиткового мінімуму і мінімального розміру заробітної плати до кінця цього року на 75 гривень, а наступного — на 174 і 253 гривні відповідно. Реакція Мінфіну була природною для вузького кола фахівців і небажаною для широкого загалу: такий масштаб соцстандартів за згубного скорочення бюджетних доходів потребуватиме додаткових витрат з держбюджету на 8 мільярдів гривень цього року, а наступного — на 71 мільярд гривень. Неінфляційних можливостей їх профінансувати немає, тож це спричинить масові скорочення працівників бюджетної сфери та закриття заводів і фабрик. 

Колись побажання «Щоб ти жив на саму зарплату!» ображало, а тепер ми сприймаємо його із вдячністю, бо постала реальна загроза втратити останнє робоче місце. Наші зарплати тільки теоретично пов’язувалися з продуктивністю праці, податковим навантаженням, собівартістю продукції, інтелектуальним внеском, попитом і пропозицією на ринку праці тощо. Це не зупиняло владу від того, щоб їх лукаво підвищувати, бо з них треба було платити пенсії, які також лукаво підвищували, бо про владу судять не за самою зарплатою. Лукавство розпинає сьогодні держбюджет, адже якщо на всі сто профінансувати всі соціальні пільги, то не вистачить 120 мільярдів гривень, тоді як за фактом виділяється не більш як 30. Значною мірою через усе це ми щороку на практиці програємо боротьбу з цінами на споживчому ринку і з нестабільністю курсу гривні — на валютному. Отже, старе побажання набирає нового звучання і актуальне ще більше, ніж колись!

Президент країни розповів інвесторам про загрозливий дефіцит держбюджету. Він усвідомлює небезпеку, яка стоїть за невчасним (економіка ще не подолала кризи) і невмотивованим (без належної компенсації додаткових витрат на нас чекає зрив бюджетного процесу) підвищенням соцстандартів. А ще — багато хто цілком слушно думає, що розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати встановлюються все-таки законами про держбюджет, а не окремим законом. Схоже, якщо Президент країни підпише цей законопроект, уряд його оскаржуватиме в Конституційному Суді. А не підпише, то подолати вето буде непросто... Бо ніяк не позбутися відчуття, що на початку передвиборної кампанії гілки влади начебто трансформувалися в політичні столи замовлень. Чого (кого?) бажаєте?! Замовляйте, панове...

Можна замовити по-дитячому наївно, запропонувавши урядові, скажімо, менше красти, щоб заощадити гроші на прожиття народу. А можна — по-дорослому, поставивши у безвихідь цілий ринок. І результат напередодні виборів виявиться позитивний. Так сталося із запровадженням мораторію на ціни «перегрітого» імпортом фармакологічного ринку. Відтепер, нагадаю, українські ліки продаватимуть за відрегульованими державою цінами, а імпортні — за цінами рівня літа минулого року. На переконання народного депутата Ксенії Ляпіної, за таке суто політичне рішення ринок скоро помститься дефіцитом. Скажу більше. Питома вага зарубіжних пігулок у країні перевищує 65 відсотків, а покрити курсові різниці між гривнею та іноземними валютами, за які закуповувалася лікарська сировина, нереально. Нагадаю, відтоді гривня девальвувала проти долара США на 44 відсотки. До масового закриття аптек справа не дійде, але їх власники не продаватимуть препарати собі на збиток. Зрештою, від цього застерігала і Аптечна професійна асоціація країни, думку якої, м’яко кажучи, не врахували. Постачальників лікарських засобів фактично відігнали курсовими різницями від споживача, а далі — з продажу зникатимуть передусім дешеві ліки, здебільшого для надання першої медичної допомоги. Наївно думати, що вони не подорожчають, якщо підлягатимуть державній реєстрації і ліцензуванню. Був би, як-то кажуть, привід... Прийнявши до такої міри популістське рішення, влада розписалася у неспроможності контролювати навіть ефективні рішення, які приймали навесні, коли йшлося про моніторинг, а не мораторій. А між цими рішеннями — велика різниця.

Ми живемо за суперечливими законами, однак на маленьких і вірних прикметах. Валютний курс найбільш уразливий, коли надходить час платити податки або великі борги. Здорожчання цукру обов’язково спричинить подорожчання цукерок. Напередодні запровадження акцизних зборів посилюються спекулятивні тенденції. Мене важко переконати, що вони зараз відсутні на ринку нафтопродуктів, бо з 1 листопада зростуть акцизи на дизпаливо, літр якого, як на мене, подорожчає щонайменше на 20 копійок. У продавця завжди є спокуса частину нафтопродуктів притримати і заробити на цьому більший прибуток.

А ще тому, що роздрібний ринок нафтопродуктів стає таким само непередбачуваним, як вітчизняний політикум. Про це свідчить і подорожчання бензину А-95 (на 8—10 копійок за тиждень), і низка інших вірних прикмет. У світі нафта дорожчає разом з бензином, у нас він дорожчає разом з валютним курсом. Від початку місяця тонна бензину подорожчала більш як на 700 гривень. Якщо так піде і далі, вважають експерти, можна чекати подорожчання літра високооктану на 40—50 копійок упродовж наступного місяця.

Але є й більш поважні прикмети. За наявного скорочення споживання нафтопродуктів вітчизняні НПЗ продовжують тримати їх випуск на доволі пристойному рівні. А це вказує на появу дуже дієвого інструменту в боротьбі з дорогим імпортом.