Починати треба було з голови, а не з хвоста

Другого жовтня суперсучасний нафтопереробний завод Публічного акціонерного товариства «ЛУКОЙЛ—Одеський НПЗ» (Одеса) припинив виробництво нафтопродуктів. Причина незапланованої зупинки підприємства — зміна за пропозицією «Укртранснафти» маршруту поставок на Одеський НПЗ російської нафти. 520 трудівників заводу відправлено у відпустку без збереження заробітної плати, близько 700 працівників сервісних організацій залишилися без роботи і без зарплати. Передбачуваний збиток «ЛУКОЙЛ—Одеський НПЗ» у жовтні становитиме 3,5 мільйона доларів.

Керівник ВАТ «Укртранснафта» Олександр Лазорко, перебуваючи в ці дні у вочевидь піднесеному настрої, вітає всіх з «початком диверсификаційних джерел поставок нафтової сировини». Ймовірно, він мав на увазі прибуття в Одеський морський торговельний порт трьох танкерів зі світлою каспійською нафтою «Азері лайт», яку транспортуватимуть для переробки на Кременчуцький нафтопереробний завод.

Зупинено підприємство, що за 9 місяців переробило на Одеському НПЗ понад 1,6 мільйона тонн нафти і заплатило в бюджети різних рівнів близько 40 мільйонів доларів.

Поки що немає підстав уважати, що цей локальний виробничий конфлікт може перерости в серйозну економічну війну, але те, що від його вирішення багато в чому залежить майбутнє одного із найприбутковіших підприємств, які працюють у державі, не викликає сумнівів.

Залишимо за дужками багаторічний конфлікт за право власності на Кременчуцький НПЗ (це тема іншої розмови). Залишимо наявну, ймовірно, політичну, складову зупинки роботи Одеського НПЗ. Що стало детонатором для прийняття «Укртранснафтою» рішення про зміну маршруту транспортування російської нафти в Одесу?

Павло Овчаренко, глава «Укртатнафти», приміром, уважає, що прокачування нафти на Кременчуцький НПЗ відтепер здійснюватимуть системою Придніпровських магістральних нафтопроводів, які раніше використовувалися переважно для забезпечення завантаження Одеського НПЗ. Йому вторить Олександр Лазорко, упевнений, що рішення «Укртранснафти» про реверс Придністровських магістральних нафтопроводів відповідає національним інтересам України і з державних позицій, швидше за все, переглянуто не буде. А генеральний директор «ЛУКОЙЛ —Одеський НПЗ» Олексій Коваленко стоїть на тій точці зору, що зміна маршруту — абсолютно непродуманий економічний хід.

Олексій Коваленко каже, що, «з одного боку, мета «Укртранснафти» зрозуміла — завантажити Кременчуцький НПЗ, що перебуває в державній власності. Аргументи «проти» тут знайти складно. НПЗ у Кременчуці сьогодні закриває значну частину потреб України й забезпечує енергетичну безпеку держави. Чи можна розв’язати цю проблему сучасними методами? Напевно, можна. Але ж неможливо за один місяць назад повернути нафтову річку!» — зазначає Олексій Коваленко

В «Укртранснафті» розповідають, що «ЛУКОЙЛУ» задля зміни наявної схеми постачання нафтової сировини в Одесу було запропоновано чотири нові варіанти надходження нафти в Одесу.

1. Транспортування нафти в Одесу могло б здійснюватися поставками рівномірних партій по 6—7 тисяч тонн на добу за маршрутом «32 кілометри нафтопроводу Мозир—Броди—Одеський НПЗ», який територією України коштує постачальникові на 1,2 грн./т дешевше.

2. Постачання нафти за 4—5 днів за старим маршрутом Самара-Лисичанськ—Кременчук—Одеський НПЗ усього місячного обсягу споживання сировини (200—240 тисяч тонн) з нагромадженням нафти в резервуарах «Ексімнафтопродукт» або в резервуарних парках Снігурівки чи Августівки з подальшою рівномірною подачею на НПЗ в Одесу.

3. Постачання російської нафти 

URALS з танкерів, що завантажуються в Новоросійську, в порти Одеси й Південний із подальшою подачею на Одеський НПЗ.

4. Надання для переробки на «ЛУКОЙЛ—Одеський НПЗ» каспійської нафти за принципом заміщення російською нафтою URALS.

В «Укртранснафті» підкреслювали, що, якщо «ЛУКОЙЛ» вибере перший варіант, то компанія зможе заощаджувати, сплачуючи за транспортування нафти територією України не 37,9 грн./т, а 36,7 грн./т. «Більше того, — переконують експерти «Укртранснафти», — поставляючи нафту в реверсному напрямі по Одеса—Броди, «ЛУКОЙЛ» має можливість скористатися перевагами наскрізного тарифу «Транснафти» (Росія). Усе, що буде потрібно від «ЛУКОЙЛА» у цьому разі, — це погоджувати графік прокачувань із російською стороною.

Але, як мовиться, на папері планували, про яруги забували.

Олексій КОВАЛЕНКО, генеральний директор ПАТ «ЛУКОЙЛ—Одеський НПЗ» (на знімку):

— Пропозиція про зміну маршруту постачання нафти в Одесу виходила від Олександра Лазорко. Так, справді, неофіційно, усно, під час переговорів, було запропоновано чотири варіанти. Кожний із них має право на життя. Ну я можу с ходу запропонувати ще як мінімум чотири варіанти... І всі чотири ми розглянули. Задля жарту кажу, що є ще три варіанти доставки нафти, які можна неофіційно обговорити, — верблюди, літаки та космічні кораблі. В офіційному листі нам було запропоновано єдиний маршрут: Броди—Одеса.

Варіант постачання нафти танкерами відпав одразу — це дуже дорогий маршрут, щонайменше з двома перевалками. Разове прокачування нафти — це варіант номер 2, на наш погляд, найоптимальніший. Якби не одна деталь — необхідна попередня оплата за перекачування і зберігання. Ця сума становить близько 200 мільйонів доларів одномоментної виплати. Акумулювати такі кошти можливо в разі нормальних фінансових потоків. А заборгованість держави перед підприємством із червня минулого року понині з ПДВ становить 88 мільйонів доларів (сума до відшкодування підтверджена перевіркою ДПА України). З урахуванням тих коштів, які було витрачено на реконструкцію заводу за 9 років, — близько 200 мільйонів доларів США, з урахуванням кредитів, які бере НПЗ, і виплат відсотків за ними, ця цифра просто непід’ємна для підприємства.

Змішування легкої нафти з URALS також має місце. Такий варіант неодмінно призведе до виникнення суперечностей між партнерами: хтось завжди вважатиме, що йому дісталася нафта не ліпшої якості. У трубі такі варіанти змішання нафт обіграти дуже складно.

Усі варіанти було нами розглянуто. Вагомий аргумент, який озвучувала «Укртранснафта», полягав у тому, що пропонований тариф, який був узаконений НКРЕ 3—4 вересня, справді, нижчій на 18—20 центів, ніж колишня ціна, за якою перекачування йшло через 915-й вузол. Але водночас нам було заявлено: питання прокачування нафти територією Росії та Білорусі — це ваші проблеми

На мій погляд, проблема із закриттям Одеського НПЗ постала через те, що її почали розв’язувати не з голови, а з хвоста.

Російська «Транснефть» планує свої обсяги роботи з початку року. Така різка зміна графіка і маршруту прокачування має обговорюватися, вивчатися, знову обговорюватися — й тільки потім прийматися рішення. Екстрена зупинка прокачування у трубі допускається лише в разі виникнення надзвичайної ситуації — пожежа, вибух, землетрус. Нашу пропозицію «Укртранснафті» про узгодження зміни маршруту постачання нафти в Одесу з постачальниками було одразу відкинуто: мовляв, це ваші проблеми — ви й погоджуйте. Протягом тижня «Транснефть» таке рішення, звісно, прийняти не могла.

По-перше, змінити потоки, а мова йде про «відсікання» відгалуження нафтопроводу «Дружба», що качає нафту на Європу, в такі терміни практично неможливо. Таке рішення повинно бути обміркованим і зваженим. По-друге, на цей маршрут Росія—Білорусь—Броди сьогодні немає тарифу. Тобто спочатку російська федеральна служба тарифів мусить узаконити новий тариф. Насправді питання про зміну маршруту, хочу підкреслити, можна вирішити. Але вирішувати його слід у цивілізованому, послідовному, тобто у двосторонньому діалозі.

Президент «ЛУКОЙЛА» Вагіт Алекперов був змушений відкласти візит до Хорватії, щоб провести декілька важливих зустрічей в Україні. «Ми ведемо переговори»,— заявив В. Алекперов. За його словами, порушено технологічний ланцюжок подачі нафти з боку «Укртранснафти». «Це, на жаль, не було погоджено ні з нами, ні з «Транснефтью». І справа не у грошах, а в тім, що «Транснефть» не в змозі змінити потоки нафти до 1 січня», — підкреслив Вагіт Алекперов. «Можливість знайти компроміс, звичайно, є, будемо шукати», — зробив висновок президент «ЛУКОЙЛА».

«Укртранснафта» запустить Придніпровські магістральні нафтопроводи в режимі реверсу для того, щоб перекачувати нафту з Азербайджану, котра надходитиме в Одеський морський торговельний порт у танкерах. Здавалося б, це рішення не викликає сумнівів в українських експертів і фахівців у галузі енергетики. Однак представник Президента України з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський побоюється (а його думці й оцінкам не можна не довіряти), що реверсне використання Придніпровських магістральних нафтопроводів перешкодить реалізації проекту Євро-Азіатського «нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), базою якого є запуск нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі, тобто в напрямку Броди. Він твердо переконаний, що запуск нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі не можна підміняти жодним локальним комерційним проектом, яким, за його словами, і є зміна напрямку Придніпровських нафтопроводів для забезпечення нафтою Кременчуцького НПЗ. Представник Президента вважає неправильною ситуацію, результатом якої стала зупинка НПЗ в Одесі, котрий раніше отримував нафту по Придніпровських нафтопроводах в аверсному режимі.

— Якщо питання не вирішиться, — заявив на прес-конференції в Одесі генеральний директор ПАТ «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ» Олексій Коваленко, — то завод стоятиме до кінця року. Але ми маємо намір відновити виробництво вже протягом місяця».

Тим часом зупинка роботи НПЗ спричинила вкрай негативну реакцію з боку депутатів Одеської обласної ради. На найближчій сесії облради, що відбудеться 30 жовтня, вони планують прийняти звернення до керівництва країни — Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів з вимогою вжити заходів із розблокування ситуації на Одеському НПЗ, щоб він відновив свою роботу в найкоротший термін. Від імені міської громади лист на ім’я Прем’єр-міністра вже відправив міськвиконком Одеси, котрий стурбований зупинкою Одеського НПЗ і, як наслідок, зростанням соціальної напруженості й невиконанням дохідної частини бюджету міста.

На знімку:  Одеський нафтопереробний завод.