Минуло 860 років з часу першої літописної згадки про Муравицю (раніше Моравицю, одне з найстаріших поселень на Волині, що нині є частиною селища Млинова. Вона на 250 літ старша від Рівного, на півстоліття молодша від Луцька, ровесниця знаменитого Пересопницького монастиря. Вона як великий княжий град у XVІІ столітті була позначена на знаменитій мапі Боплана. З її іменем дехто з дослідників пов’язує вікопомного Іллю Муромця.
У далекому минулому Муравиця була давньоруською фортецею, мала городище, оточене болотом і водами річки Мельнички. Про витоки її історії свідчить «Літопис Руський» — в описі подій 1149 року, на який припадає «початок княжіння у Києві князя великого Юрія, сина Володимира Мономаха, внука Всеволодового, правнука Ярославового, праправнука великого Володимира, що охрестив усю землю Руську». Її згадано і в наймонументальнішому творі української мемуарної прози XVІІ-XVІІІ століття — літописі Самійла Величка. До книги додано карту України, складену в першій половині XVІІ ст. французьким інженером Бопланом. На цій карті як велике містечко позначена Муравиця.
Є згадка і в довіднику Мечислава Орловича «Ілюстрований путівник по Волині» 1929 р.: «У 1560 р. Муравиця належала Катерині Вишневецькій, дружині графа Богдана Ходкевича. На місці замку Вишневецьких з XV ст. залишилися лише плити».
Відомий історик Микола Теодорович в «Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії» за 1890 р. також описує тодішню Муравицю. А ось увагу археологів Муравиця вперше серйозно привернула в 1960 році. Тоді обстежували городище ленінградці, львівяни, а також археологічна експедиція Рівненського краєзнавчого музею під керівництвом Б. Прищепи. При розкопках виявлено залягання двох культурних шарів початку бронзової доби. Розкопано залишки житла, майстерні, де виготовляли знаряддя і зброю з кременю. І це відбувалося приблизно 3,5 тисячі років тому. Отже, цілком ймовірно, що територію Муравиці поселенці займали ще у такий віддалений час.
смт Млинів
Рівненської області.
