Після десяти років відбудови в Дубно відкрито палац Любомирських
Дубенському замку понад 500 літ, він здавна славиться і своєю архітектурою, і тим, що його жодного разу не взяло штурмом татарське військо, тут свого часу бували Іван Мазепа, Пилип Орлик, Оноре де Бальзак і Тарас Шевченко...
Як свідчать архіви, фортеці передував невеликий дерев’яний замок, збудований князем Федором Острозьким у XІV столітті. Коли з’явилася кам’яна твердиня, то її змінні власники (князі Острозькі, Заславські, Сангушки, Любомирські) намагалися щось додати в її розбудову — залишивши по собі своєрідні «автографи». Так, у другій половині XVІІІ століття, за часів Станіслава і Михайла Любомирських, Дубенський замок зазнав нових фундаментальних перетворень. Бо попередній палац, який колись служив помешканням князям Острозьким і мав два поверхи, здався новим власникам незручним, і його вирішили перебудувати. У перебудові взяв участь архітектор Доменіко Мерліні, італійський емігрант, який спеціалізувався на реконструкції старих палаців.
Під час відомих контрактових ярмарків Любомирські частину палацу надавали гостям для розваг та відпочинку. Тут влаштовували азартні ігри, які за один вечір могли перетворити багачів на бідняків і навпаки. На знамениті Дубенські контракти, що проіснували 20 років, щорічно з’їжджалося до 30 тисяч душ, тоді як населення самого міста становило лише шість з половиною тисяч.
У 1794 році контракти перевели до Звягеля, потім до Києва. Дубно почало занепадати. Прийоми в палаці втратили пишноту. До того ж Любомирські програли в карти багато грошей, тож продали палац уральському золотопромисловцеві Яковлєву.
У роки Першої світової війни палац дуже зруйнувала австрійська артилерія. Руїни стояли до 1934 року, коли польська влада відбудувала споруду. До 1939 року там розташовувалися польські державні установи. А під час німецької окупації стояли угорські частини. Після приходу Червоної Армії в замку розмістилися органи радянської влади. На початку 1950-х тут оселилась військова частина — до 1986 року.
— Увага до Дубенського замку зросла після здобуття Україною незалежності, — розповідає директор Державного історико-культурного заповідника міста Дубна, заслужений працівник культури України Петро Смолін. — У 1993 році замковий комплекс (тоді до краю занедбаний) ввійшов до Державного історико-культурного заповідника Дубна. Відтоді, по суті, почалося його відновлення, що тривало більше десяти літ. Виконано колосальний обсяг робіт.
— Спершу зведено дах, яким він був у княжі часи, — із черепиці, — продовжує директор заповідника. — Внутрішню реставрацію також проводили з огляду на минувшину. Будемо відверті, не завжди наймані реставраційні бригади працювали якісно. Тому створили власну будівельну бригаду -і завдяки їй вдалося значно прискорити відкриття палацу Любомирських. До речі, маємо свою кузню — і всі ковані витвори (грати на вікна, двері, ворота ) — це справа золотих рук наших майстрів. Нині відреставрованим залам не страшна зима, бо сюди підведено тепло. Повсюдно (особливо -у бальній залі) відчувається затишок і подих минулих віків. Така обстановка — з паркетом, килимами, ліпленими фігурами «під старовину» — вельми сприятлива для різних заходів. Зараз, приміром, у палаці Любомирських діє унікальна виставка старовинного весільного одягу і національних весільних обрядів. А невдовзі постане ще й постійно діюча картинна галерея. Тут варто віддати належне нашому землякові, уродженцеві села Ульбарів, Герою України, директору Львівської картинної галереї Борису Возницькому, з ініціативи якого з фондів Олеського замку до Дубна буде передано чималу колекцію картин XVІІІ—XІХ століть та старовинних предметів. Поміч Бориса Григоровича у відновленні замку важко переоцінити. Як і сприяння іншого нашого земляка, академіка Миколи Жулинського, усіх, хто не байдужий до мистецької цінності старовинної архітектури.
Попри те, що палац Любомирських почав функціонувати, тут не припиняються реставраційні роботи.
Петро Смолін ділиться планами: тут буде каплиця, на другому поверсі — краєзнавчий музей, а також діорама облоги замку татарським військом. Поштовхом для подальшого відродження архітектурних пам’яток заповідника могло б стати надання Дубенському замку статусу національного.
На знімку: відновлений палац князів Любомирських у Дубно.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
