Комплексний підхід

На третину підвищити вал молока до 2015 року планують на Вінниччині насамперед за рахунок будівництва сучасних тваринницьких ферм

Майже у кожному з 27 районів області вже спорудили, будують або мають намір звести великі тваринницькі комплекси. 

«Тваринництвом треба займатися по-справжньому, або взагалі не братися за цю справу, — стверджує Герой України, керівник сільгосп-підприємства «Радівське» Калинівського району Анатолій Пачевський. — Робота за принципом «абияк» не дасть бажаних результатів. Не буде прибутку, то кому така галузь потрібна?» Навіть у важкі часи у Радівці зберегли поголів’я. В Анатолія Мартиновича з дитинства закарбувалося в пам’яті, як у роки війни корівка врятувала їх разом з мамою і бабусею від голоду. Тепер рятує господарство від кризи.

— Тваринницька галузь дає живу копійку, — каже Анатолій Пачевський, — тому ставлення до неї у нас особливе. Щоправда, однією тільки любов’ю до корівок-годувальниць не обійтися. Добре нагодувати і напоїти, прибрати гній — цього замало. Щоб продукція була конкурентоспроможною на закордонних ринках, треба виробляти її за такими ж технологіями, як це роблять вони.

Анатолій Пачевський бачив, як «роблять молоко» у Німеччині та Данії. Тваринницький комплекс, схожий на зарубіжний, майже завершили будувати у Радівці. Шість мільйонів гривень затратили на його спорудження. Обладнання для доїльного залу закуповували не за кордоном, а в себе. На Вінниччині у селищі Брацлав є відкрите акціонерне товариство з однойменною назвою. Там виготовляють обладнання для тваринницьких комплексів. Воно не гіршої якості від зарубіжних. Тому й має попит в інших країнах, зокрема, колишнього Союзу. Перша черга комплексу в Радівці вже працює.

— Недавно нас інспектували єврокомісари, — каже Анатолій Мартинович. — Вони такі прискіпливі, але не забракували жодного літра молока. Бо не було до чого придертися. У нас на комплексі все так само, як у них. Та сама технологія, збалансовані раціони годівлі. Крім того, господарство має статус племінного заводу, сім’я для запліднення закуповуємо за кордоном. Дотримуємося їхніх стандартів.

Незважаючи на це, закріпитися на зарубіжних ринках з нашою продукцією непросто. «Бо не вміємо штовхатися ліктями, це ж ціла політика, до якої мала б долучитися держава. Самотужки господарникам важко топтати стежку. Повірте, продукція у нас не гіршої якості, ніж у них. Навпаки — наші молочні вироби смачніші».

— Більшість керівників сільгосппідприємств зрозуміли прописну істину, — каже начальник Вінницького обласного управління агропромислового розвитку Анатолій Павліченко, — конкурентоспроможну молочну сировину можна отримувати тільки застосувавши нові технології. Інвестори також переконалися в цьому. Без тваринницьких комплексів ніяк не обійтися. Тобто ми повертаємося до великотоварних ферм. Але з однією особливістю — запроваджуємо на них сучасні технології утримання, доїння, охолодження молока.

В області збудовано або перебувають у стадії завершення більше десяти таких комплексів. Найбільший з них — у селі Громадське Літинського району. На його зведення і придбання та монтаж обладнання затрачено 14 мільйонів гривень. «Тут всі процеси комп’ютеризовано, — продовжує Анатолій Павліченко. — З свого, встановленого на підвищенні, робочого місця один із спеціалістів через скло спостерігає, як тварини заходять до залу, як відбувається доїння».

Поки що на комплексі 210 корів. У перспективі планують довести поголів’я до 1300 круторогих. Все зроблено за кошти господарства, інвесторів. Держава на це не дала жодної гривні. Так само збудовані чи зводяться інші комплекси. Господарства самотужки виходять з ситуації. На тваринництві заробляють — у тваринництво повертають. Однак зиск мають потужні сільгосппідприємства. А як бути іншим? Дехто знаходить спільну мову з молокозаводами. Приміром, у господарстві села Юхимівка Шаргородського району тваринницький комплекс збудували за кошти молокопереробного підприємства. Розрахувалися продукцією. Дійна череда тут невелика, 230 круторогих. Буде більше — принаймні чотири сотні корів.

— На нашому комплексі встановлено італійське обладнання, — каже керівник господарства Олександр Кічмаренко, — молоко — високої якості, йде на виробництво продуктів для дитячого харчування.

Висока продуктивність тварин. Від однієї корови отримують в середньому протягом доби 17 літрів молока. Обслуговує комплекс тільки 12 людей, зокрема, зоотехнік, ветлікар, завідувач, два оператори машинного доїння.

— Ми порушили питання перед МінАП про необхідність надання компенсації господарствам, які беруться у цей складний час зводити тваринницькі комплекси, витрачаючи мільйони гривень, — каже Анатолій Павліченко. — Якби держава відшкодовувала таким хоча б третину затрат, тваринницька галузь стала б тим локомотивом, який вів би нас до об’єднаної Європи.

Крім високої якості молока, що виробляється на нових комплексах, в області є господарства з такими ж європейськими показниками продуктивності тварин. Найвищі результати мають у господарствах продовольчої компанії «Зоря Поділля». Зокрема, у відділенні в селі Мелешків Гайсинського району за підсумками нинішнього року надій на корову очікується у дев’ять тисяч літрів. Приблизно по сім тисяч літрів планують надоїти від однієї корови у згаданій Радівці Калинівського району, сільгосппідприємстві села Яланець Томашпільського району, «Писарівське» та «Нива» Ямпільського району, «Олександрівське» та «Колос» Тростянецького району. Тоді як у середньому по області, за прогнозами фахівців облуправління агропромислового розвитку, надій на корову становитиме 4—4,1 тисячі літрів.