Слуги Феміди оселилися в палаці

Нині історичний шедевр, аналогом якого є Маріїнський палац у столиці (будувався одночасно за проектом тих самих архітекторів П. Неєлова і С. Ковніра), служитиме в трьох іпостасях. Як представницький корпус ВСУ (міжнародні зустрічі, конференції), Палац Правосуддя (тут розміщені робочі кабінети слуг Феміди, зал засідань) і як пам’ятка архітектури. Її, між іншим, зможуть оглянути всі охочі під час екскурсій, які організовуватимуть у вихідні.

Про це повідомив Голова Верховного Суду Василь Онопенко на зустрічі з журналістами.

За його словами, до такої помпезності він не звик.

— Але цілком логічно, що в палаці розміщено храм Феміди, бо в Європі це не дивина, — зазначив Василь Васильович. — Зокрема, у Франції касаційний суд розмістився в королівських апартаментах. Але дуже прикро і соромно, що на тлі цього дива є такі суди, як столичний Шевченківський, в кабінетах якого тісняться суддя, його помічник і секретар та проводяться засідання.

Це тільки видима частина айсберга проблем третьої гілки влади. Вони загостряться, впевнені судді, з 1 січня 2010-го, коли вступить в силу закон про корупцію. Річ у тім, що 300 судів розташовані не в державних приміщеннях і сплачують чималі кошти за їхню оренду. Хіба не привід звинуватити в порушеннях? А благодійна допомога у вигляді оргтехніки, канцелярських і поштових «підношень» тощо, до чого роками спонукає держава, не фінансуючи елементарні першочергові потреби судів — хіба це важко за бажання подати як корупцію? Так, дехто із слуг Феміди благодійництво використовує в корисливих цілях, але більшості воно давало змогу зводити кінці з кінцями, забезпечуючи роботу судів.

Василь Онопенко, його заступники Петро Пилипчук і Анатолій Ярема відповіли на численні запитання журналістів. Їх цікавило, між іншим, скільки коштувала реконструкція (до речі, в 134 млн. грн.), чому палац дістався Феміді, а не музею, і що за зачиненими дверима в кабінеті голови.

Керівники ВСУ говорили про наболіле: фінансове і кадрове (не) забезпечення, відсутність ефективного впливу на суддів, що порушують присягу; незадовільну роботу виконавчої служби при Мін’юсті, недосконалість законів, які часто суперечать один одному тощо.

На зустрічі, зокрема, було оприлюднено листа голови Вищої кваліфікаційної комісії Віталія Бойка. У зверненні до Голови Верховної Ради Володимира Литвина він констатує: «23 вересня 2009 року Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя ухвалив рішення не розглядати жодних документів, які надходитимуть з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі — ВККСУ), прийнятих нею після 10 вересня 2009 року, тобто після видання Президентом України указу № 720 «Про зміни у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» щодо ротації членів ВККСУ, призначених за квотою глави держави.

Отож, зазначає Бойко, прийняттям зазначеного рішення комітет Верховної Ради фактично зупинив на невизначений термін процес формування корпусу професійних суддів України, які обираються парламентом до судів усіх рівнів та спеціалізацій безстроково, а також звільняються у зв’язку з досягненням граничного віку тощо.

Це рішення порушує правові посади функціонування ВККСУ та інших органів судової гілки, абсолютно безпідставно створює перешкоди для реалізації визначеного законом механізму формування суддівського корпусу в Україні, негативно позначиться на діяльності судів (призведе до ще більшої їх перевантаженості, в окремих випадках взагалі може заблокувати діяльність певних судових органів тощо), ставить під загрозу судовий захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, призведе до необгрунтованих великих фінансових витрат (зокрема, пов’язаних з виплатами суддям, які підлягають звільненню), вважає голова ВККСУ.

У судової гілки влади багато повноважень, вона незалежна, але цього, виявляється, замало, щоб ефективно здійснювати правосуддя в інтересах держави і громадян. Якщо часом слуги Феміди неспроможні захистити закон і себе від бюрократичного свавілля, то про яку незалежність мова?