Напередодні офіційного старту президентської виборчої кампанії в українських засобах масової інформації дедалі частіше стало з’являтися ім’я колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка. Одні експерти кажуть, нібито карту опального політика спробують розіграти опоненти чинного глави уряду Юлії Тимошенко, інші — про якусь матеріальну зацікавленість окремих представників влади в якнайшвидшому поверненні лідера «Громади». При цьому в країні навряд чи знайдеться політик, що заперечуватиме те, що образ «українського корупціонера номер один» використовується як PR-технологія вже сьому виборчу кампанію поспіль.
Одному журналістові через українських і американських адвокатів екс-прем’єра вдалося задати декілька запитань Павлові Лазаренку.
— Павле Івановичу, у багатьох людей в Україні про вас сформувалася стійка думка як про найбільшого корупціонера за всю історію нашої незалежності. Як ви вважаєте, чому за вами закріпився такий неприємний імідж, при тому, що в Україні сьогодні кожного другого державного керівника, чиновника можна легко обвинуватити в корупції й за доказами далеко ходити не доведеться?
— Мені боляче й прикро вже десяток років чути одні й ті самі безпідставні обвинувачення. Адже я живу не один на цьому світі. У мене сім’я: дружина, діти, батьки, родичі, друзі. І удвічі болить від того, що в мене немає можливості дати адекватну й переконливу відповідь на подібні запитання, оскільки я перебуваю під юрисдикцією федерального суду США, а це істотно обмежує можливості мого спілкування.
Якщо говорити по суті запитання, то про яку корупцію йдеться? Адже в Україні немає людини, діяльність якої за останні 50 років піддалася б такому ретельному розслідуванню, як моя. Генеральна прокуратура України розслідує мою справу з 1997 по 2009 рік. Уже цілих 12 років! Прокуратура США розслідує ту саму справу з 1999 року донині. Над тим, щоб сформувати проти мене обвинувачення, на підставі якого П. Лазаренка можна було б на десятиліття вигнати з активної української політики, працювали найкращі в Україні уми. У них було одне завдання — зробити все, щоб можна було знищити Лазаренка.
А що з усього цього вийшло? З вашого дозволу я зупинюся докладніше на цій темі, щоб більше не виникало питань у тих людей, які схильні вірити фантазіям режиму, що канув у небуття, й називати мене «головним корупціонером». Генеральна прокуратура як незаконні дії з мого боку називала:
— використання порядку 900 тис. гривень бюджетних коштів на розчищення русла річки біля державної дачі, де жила моя сім’я;
— покупку за рахунок бюджетних коштів шести збірних будинків для працівників Кабінету Міністрів;
— нецільове використання бюджетних коштів агрофірмою «Наукова».
Спеціально кажу про ці три напрями тому, що, за твердженням української прокуратури, саме вони стосувалися бюджетних коштів, а значить — корупції.
— І яка доля цих обвинувачень?
— З державної дачі ще в 1997 році мене було викинуто холуями Л. Кучми. Навіть особисті речі не дали зібрати, а московське телебачення вже смакувало захоплення житла українського екс-прем’єра. Отож, судом установлено, що порушень у використанні бюджетних коштів під час розчищення русла річки не було й ніякого присвоєння державних грошей не було й у спомині. Тему закрито!
Що стосується купівлі шести збірних будинків господарським управлінням Кабінету Міністрів у іноземної компанії GHP, то, дійсно, така угода мала місце. Будинки були поставлені й змонтовані. У них заселилися працівники Кабміну. Компанія дістала прибуток, що було перераховано на рахунок фірми у Швейцарії. Прокуратурами двох країн — України й США — були ретельно перевірені всі виписки з рахунків і встановлено, що Лазаренко жодного цента від цієї угоди не отримав. Жодного! Справу рішенням суду США закрито й жодних претензій до мене немає.
Найскладніша тема — діяльність агрофірми «Наукова». І от чому. Довгий час не було документів з угорського Постбанку, що підтверджують законність операцій агрофірми. Але нам все-таки вдалося одержати офіційні документи, що підтверджують: фонди, які були запозичені в Нікопольського заводу феросплавів, повністю повернуті підприємству агрофірмою «Наукова». Для того, щоб зібрати ці матеріали, команді моїх адвокатів знадобилися місяці й навіть цілі роки. От чому тільки в 2009 році апеляційний суд, що розглядав нашу скаргу, зняв усі без винятку пункти обвинувачення, що стосуються діяльності агрофірми «Наукова». Той же апеляційний суд зняв і всі обвинувачення, що стосуються нібито переміщення украденої власності й поштового обману. Це дуже важливе рішення, оскільки на підставі ІTSP and Wіre frod будувалися всі обвинувачення з відмивання грошей.
Після всіх цих судових рішень я ставлю резонне запитання: про які обвинувачення в корупції може йтися? За увесь час роботи в облдержадміністрації й Кабінеті Міністрів я не використовував ні однієї гривні державних коштів в особистих цілях. Є якісь загальні заяви про те, що пан Лазаренко — корупціонер. Але поясніть мені, на чому вони будуються? У мене є тільки одна відповідь: у 1999 році, щоб перемогти на президентських виборах, Кучмі потрібен був образ головного ворога-корупціонера. Кучма виграв вибори під виглядом боротьби з корупцією й удруге став президентом. Але він уже п’ять років, як на пенсії. Тож Бог йому суддя, а не я. Хочу сказати інше — настав час для нової української влади й для Генеральної прокуратури країни сказати правду мільйонам українців, що Павло Лазаренко не має жодного стосунку до корупції й це не його безпідставна заява, а рішення судів.
— Але той же американський суд не обмежувався одними обвинуваченнями в незаконному використанні бюджетних коштів?
— Дійсно, американський суд розглядав цілий ряд обвинувачень, висунутих ще українською Генпрокуратурою щодо діяльності компаній «Ітера», «Юримекс», показань громадян Дитятковського, Макарова, Куркаєва. Але всі ці кримінальні справи були закриті федеральним судом США на підставі спільного розслідування, проведеного прокуратурами України й Сполучених Штатів Америки, ще в 2004 році у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Підсумую так: і обвинувачення в незаконному використанні бюджетних коштів, і всі інші, приписувані мені «багатомільйонні» незаконні прибутки — це лише штучно створений стереотип, не підтверджений жодним юридичним документом. У мене на руках є всі рішення судів, які однозначно говорять: у діях Лазаренка корупції не було й перед законом він чистий! Своїм же політичним опонентам хочу процитувати біблійну мудрість: «Не судіть, і не осуджені будете!».
— У такому разі, за що ви були осуджені судом і все ще продовжуєте відбувати покарання?
— Так, це парадокс, але нікуди від нього не дінешся. З мене так і не зняли обвинувачення в нібито вимаганні стосовно колишнього дніпропетровського бізнесмена П. Кириченка в 1992-94 роках. Не знаю, чи знайдеться в Україні хоча б одна людина, що знала про наші особисті стосунки з Петром Кириченком, хто зміг би не те що підтвердити, а банально повірити в те, що я щось міг у Петра вимагати. Між нами була особиста дружба й бізнес-партнерські стосунки.
Інший парадокс ось у чому: якщо мій «друг Петро» так побоювався за своє життя і вважав, що я займався вимаганням у 1992-94 роках, то чому він у червні 1999 року, коли його заарештували, з такою запопадливістю просився до мене в камеру? Чому він перебував зі мною в одній камері упродовж більш як шести місяців? Чому він увесь цей час розробляв стратегію спільного захисту й не говорив жодних слів про яке-небудь вимагання? Тоді він поводився, як щирий і відданий друг. Але коли перед ним замаячіла перспектива перекваліфікуватися з обвинувачуваного у свідки, він пішов на це.
— Павле Івановичу, скажіть чесно, скільки місяців вам ще відбувати покарання?
— Слухання справи з даного питання призначено на листопад, свій строк я вже відбув.
Моїми адвокатами також ведеться підготовка до судового слухання з іншого дуже важливого для мене питання. Я не можу його розкривати до судового слухання, також призначеного на листопад. Стежте за повідомленнями закордонних інформаційних агентств, інформації буде достатньо, але... не раніше листопада. Залишилося зовсім небагато.
— Чи можна очікувати вашого швидкого повернення на Батьківщину?
— Для мене таке запитання навіть не стоїть. Одразу після закриття справи в США — додому й тільки додому.
