Народний депутат України, голова Одеської обласної організації партії «ВО Батьківщина» Олег Радковський у цьому зв’язку висловився так.
Цілком безперечно, що мінімальні зарплати і пенсії треба підвищувати. Але так само безперечно і те, що підвищувати їх слід за умови наявності на це необхідних ресурсів у державному бюджеті. До речі, підвищення соціальних стандартів уряд, очолюваний Юлією Тимошенко, у проект держбюджету на 2010 рік закладав. Однак поступове і прямо залежне від збільшення обсягів надходження коштів до бюджету, до того ж «неемісійного» походження! Проте популізм, а ще більше — бажання взяти за горло уряд напередодні президентських виборів, під прикриттям справедливих слів про необхідність додаткової турботи про людей в умовах світової фінансової кризи і рецесії світової економіки, взяли гору. Адже ухвалення в першому читанні законопроекту про підвищення соціальних стандартів насправді не має нічого спільного з істинною турботою про людей. І це рішення прийнято, по суті, виключно в інтересах виборчої кампанії Віктора Януковича. Тобто вийшло так, що і Блок Литвина, і комуністи, і пропрезидентська частина «НУ—НС», на догоду лідерові Партії регіонів, фактично підіграли його виборчому штабові.
Зверну вашу увагу тільки на один очевидний факт: переважною більшістю великих промислових підприємств, що працюють в Україні, на правах власності володіють представники Партії регіонів. Проте навіть про символічне підвищення зарплат своїм найманим працівникам вони сьогодні не заїкаються, нарікаючи на кризу. Водночас рішуче вимагають від уряду забезпечити тотальне і значне підвищення мінімального рівня зарплат по всій країні (насамперед — бюджетникам). У ситуації, коли урядові — незважаючи на кризу і в умовах гострої протидії йому з боку не тільки опозиції, а й особисто Президента України, незважаючи ні на що, — вдається стабільно і без затримок виплачувати і пенсії, і зарплати працівникам бюджетної сфери, і знаходити кошти на фінансування соціальних програм.
Як вважають експерти, соціальні стандарти, закладені урядом Юлії Тимошенко в проекті держбюджету на 2010 рік, були економічно розумні й виважені і не загрожували макроекономічній стабільності держави. Тим часом як прийняте Верховною Радою рішення — вочевидь значний і невиправданий ризик для фінансової системи нашої країни, тому що в цьому разі з проблемою нестачі коштів неминуче зіштовхнеться не тільки державний бюджет, а й кожне підприємство. При цьому підприємства в умовах кризи за всього їхнього бажання не зможуть швидко пристосуватися до нових соціальних стандартів. А необхідність забезпечити різке збільшення рівня мінімальної зарплати призведе до валового збільшення вартості робочої сили у виробничій сфері. Однак це — не тільки додатковий інфляційний ризик, а й додатковий ризик значного скорочення власниками підприємств кількості робочих місць. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, — ризик звільнення людей. В умовах кризи! Тож коли і збільшувати соціальні стандарти, то, як вважають експерти, робити це треба неодмінно поступово і з обов’язковим урахуванням реальної економічної ситуації в країні.
Однак тими, хто проштовхував таке рішення Верховної Ради, рухав не тільки і навіть не стільки популізм — це лише один бік медалі. Я повністю згоден з Першим віце-прем’єр-міністром України Олександром Турчиновим, який сказав, що це не просто популізм, «це системна робота, спрямована на повну дестабілізацію фінансової системи України», а також звернув увагу на синхронну «активізацію останнім часом дій опозиції та оточення Президента». І результативне голосування є тому підтвердженням. «Президент відразу підпише закон і виступить співавтором дестабілізації в державі», заявив Олександр Турчинов.
Регіонали навмисне добиваються різкого збільшення соціальних стандартів, хоча не можуть не знати, що це призведе до неминучих збоїв у виплатах, зростання заборгованості у зарплатах і пенсіях і спровокує багато інших проблем, які перед виборами різко погіршать якість життя людей. Їм відомо також, що прийняття цього закону, не забезпеченого джерелами додаткових надходжень у бюджет, протягом лише місяця—двох буквально зруйнує фінансову систему країни. І в такій ситуації забезпечувати додаткові витрати урядові доведеться не інакше, як шляхом додаткової емісії нічим не забезпеченої гривні. Що, у свою чергу, гарантовано «розкочегарить» інфляцію, і державі загрожує повернення в соціально-економічну ситуацію початку—середини 1990-х років. За розрахунками опозиції, це має призвести до того, що люди масово розчаруються в Юлії Тимошенко, а це полегшить шлях до президентського крісла Вікторові Януковичу. Але чи не занадто це цинічно: чим гірше для України і Тимошенко, тим краще для Януковича?
Ще раз повторюся і підкреслю: реалізація прийнятого в першому читанні законопроекту ніяк не зможе вирішити проблему підвищення рівня життя більшості українців. А оскільки в ньому одночасно ще й не передбачено розумну адресність підвищення соціальних стандартів і закладено принцип зрівнялівки, то зарплати і пенсії найбільше зростуть саме в тих, у кого вони і без того високі. А для малозабезпечених це підвищення означатиме добавку не більше кількох десятків гривень. І на цьому все «поліпшення» для них і закінчиться! Але! У такому разі, на додачу до інфляції, ми одержимо ще й безліч додаткового негативу в соціальній сфері. Зокрема, підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати збільшить витрати бюджету (і то — лише в поточному році) на 3 мільярди гривень, що неодмінно призведе до нестачі коштів на інші соціальні програми, внаслідок чого додатково посилиться навантаження на виробничників.
Ще відзначу, що підвищення мінімальної зарплати стосується всіх бюджетників без винятку, а це означає також і те, що зросте вона і в народних депутатів, які стоять грудьми за підвищення соціальних стандартів для бюджетників і низькооплачуваних найманих робітників. Сьогодні нардепи і без того одержують зарплату в десятки разів більшу, ніж учителі та лікарі, але в разі прийняття закону зарплата народного обранця зросте в рази. Отакий додатковий підтекст «турботи» про простих українців виходить!
Урядова ж концепція збільшення зарплат під час кризи передбачає їх поетапне підвищення саме тим, хто сьогодні в найскладнішому становищі: працівникам освіти, охорони здоров’я, сфери культури і т. д. Головне завдання полягає в тім, щоб доходи вчителів, медиків і всіх інших бюджетників були не нижчі, ніж у промисловості. Саме з цих міркувань уряд і заклав адресне збільшення виплат для найбільш обділених працівників бюджетної сфери: учителям — на 32,5%, бібліотекарям — на 50%.
Не києм, то палицею в першому читанні цей законопроект Верховна Рада ухвалила. Юлія Тимошенко з цього приводу сказала: «Те, що проголосовано, — це атомна бомба, закладена під фінансову систему України». Щоб виконати такий закон, потрібен другий бюджет, а другого бюджету в країни в нинішніх реаліях просто нема і бути не може! Звертаючись до громадян України, глава уряду підкреслила: «Ви маєте знати: вас махрово, зухвало і цинічно обдурили».
Залишається надія на те, що згаданий закон не буде прийнято в цілому, що логіка, здоровий глузд і справжня турбота про людей усе-таки візьмуть гору над популізмом. І не тільки над ним...
Друкується в рахунок квоти фракції БЮТ.
