Минуло кількадесят літ як Володимира Ілліча немає серед живих, і нинішні школярі навіть не знають, хто це, але його постать й досі не дає спокою деяким людям. Одні його пам’ятники зносять, інші —відновлюють. Так, у Києві все ще не вирішено долю кривдників столичного Леніна, що стоїть навпроти Бессарабської площі. Засідання суду вже вдруге перенесли. Цього разу на 20 жовтня. Нагадаємо, 30 червня п’ятеро хлопців важкими предметами понівечили монумент вождю пролетаріату. За що, на думку правоохоронців, можуть сісти за грати на п’ять років.
— Їм пред’явлено обвинувачення у «хуліганстві» та «незаконному пошкодженні пам’ятки національного значення», — розповів «Голосу України» адвокат Сидір Кизін. — Ми подали скаргу по обох постановах щодо порушення кримінальних справ. По-перше, щодо обвинувачень у «хуліганстві»: мотиви хлопців абсолютно не збігаються з тими, що визначено Кримінальним кодексом. Ними керували ідейні мотиви: повага до пам’яті мільйонів загиблих унаслідок ленінського режиму співгромадян, повага до держави УНР, яку було ліквідовано ленінським режимом усупереч нормам права. Крім того, обвинувачені вказували слідчому на те, що цей пам’ятник там перебував незаконно, усупереч кільком указам Президента. У нас є висновок Інституту національної пам’яті, де написано, що Ленін — один із організаторів терористично-комуністичного режиму, що він безпосередньо винен у Голодоморі і політичних репресіях. Щодо обвинувачень у незаконному пошкодженні пам’яток національного значення, то ми маємо всі документи, які свідчать: цей пам’ятник до реєстру державних пам’яток занесений не був.
І якщо націоналістам пам’ятники Володимира Ілліча і його «товаришів» око муляють, комуністам, навпаки, — милують. Дізнавшись про замах на кам’яного вождя, активісти лівих сил заходилися довкола його реконструкції — почали збирати кошти на відновлення монумента. А на офіційному сайті КПУ навіть поіменно називають активних учасників. Своїм же однодумцям лідер «червоних» Петро Симоненко пообіцяв: націоналістичних вандалів обов’язково покарають. А нещодавно навіть назвав Президента країни «неосвіченим варваром». Мовляв, той і гадки не має, як «просвітлена Європа ставиться до особистості Леніна, його філософського та політичного спадку». Бо ж, буцімто, європейці поважають пам’ять про Володимира Ілліча і на відміну від «печерних українських націоналістів» не зносять, а навпаки — створюють нові монументи тому, хто «показав людям шлях до свободи і справедливості».
Останнім часом Ленін і його кам’яні втілення на піку популярності. Вісімнадцять років стояли собі монументи, більшість їх не помічала і до них уже звикла. Аж тут почався масовий наступ на вождя. Причому прості українці (не націоналісти чи комуністи) здебільшого не розуміють цей ажіотаж. Для них, а особливо для молодого покоління, Володимир Ленін —сторінки із підручника з історії, яких, до речі, і так щорік стає дедалі менше. До того ж навряд чи брутальне знищення пам’ятників різко змінить свідомість громадян та допоможе їх самоідентифікації як українців. Усе на свої місця розставить час. А поки що, аби не давати певним політичним силам приводу для спекуляцій та піару, виходом, мабуть, було б прислухатися до слів заступника голови Київської міської державної адміністрації Сергія Рудика і створити Парк радянського періоду. Куди й перенести цей горе-пам’ятник розбрату.
