Під час своєї робочої поїздки 14—15 жовтня до Криму Голова Верховної Ради Володимир Литвин відвідав місто Джанкой і селище міського типу Нижньогірське.
Джанкой розташований у степовій зоні Північного Криму, є промисловим центром з переробки продукції сільського господарства, виробництва сільськогосподарської техніки, великим залізничним і транспортним вузлом з розвинутою інфраструктурою. Селище Нижньогірське є адміністративним центром однойменного району Криму. Природно-кліматичні умови району сприяють вирощуванню польових і плодово-ягідних культур.
У Джанкої Володимир Литвин зустрівся з місцевими жителями, яких чимало зібралося на центральній площі міста. На початку зустрічі до Володимира Михайловича підійшла мешканка міста Тамара Кожухова (на знімку) із проханням допомогти їй у присвоєнні статусу мати-героїні. Адже вона всиновила 14 дітей, виховує власних п’ятьох онуків. А влада відвертається від неї. В. Литвин сказав, що допоможе їй.
На запитання жителів міста, як стабілізувати економічну ситуацію у країні, Володимир Литвин сказав: «Сьогодні треба скласти баланс, що в країні є й що для життя країни потрібно. Коли запитуєш будь-якого керівника, скільки треба пар носків для того, щоб одягти людей у країні, то ніхто не відповідає. Я коли зустрічаю Віталія Масола (з липня 1987 року по жовтень 1990 року — Голова Ради Міністрів Української РСР, із червня 1994 року по березень 1995 року — Прем’єр-міністр України. — Авт.), то він мені розповідає, що в нього вся економіка тодішньої України в голові. Він каже мені: «Головне — це баланси, що в країні є й що необхідно. Що ми не можемо виробляти. Де ми його повинні закуповувати. А все інше, що ми можемо виробляти у країні, ми повинні робити. Необхідна також відповідна митна політика в державі. Це ключові питання розвитку нашої країни».
Голова Верховної Ради України наголосив, що необхідна інвентаризацію того, що перейшло у приватні руки. «Головне тут, — сказав він, — як виконуються зобов’язання, які брали на себе ті люди, котрі приватизували підприємства. Чи виконуються в частині виплати зарплат, соціальних питань, модернізації виробництва? Тож таких власників треба запитати, чому вони цього не роблять».
Турбує В. Литвина як вихідця із селянської родини й проблема землі в Україні. На його думку, необхідно знати по кожному населеному пункті, кому й скільки землі належить. А для цього потрібна інвентаризація головного багатства України. Для того, щоб жити гідно, треба створити насамперед нормальні умови для життя людей. Володимир Литвин зазначив, що кожну людину треба запитати, що тобі треба, що ти робитимеш, чим тобі допомогти. Країна повинна працювати й люди мають працювати.
Така само зустріч відбулася у Володимира Литвина у селищі міського типу Нижньогірське. В. Литвин відповідав на багато запитань жителів селища. Люди порушували питання пенсій, заробітних плат, підвищення цін, зниження життєвого рівня населення, питання обороноздатності країни. Володимир Литвин сказав, що прийшов до людей з відкритим серцем і душею, для того, щоб допомогти їм, щоб відповісти на кожне запитання й на кожний їхній лист.