Стара нова вулиця

З подорожей люди звикли привозити сувеніри. Але де і в кого придбати? Пригадую, найважчою проблемою для мене у США був вибір подарунків. Усі сувеніри мали «китайський паспорт»!

Китайських виробників сувенірів можна похвалити за спритність. Щойно є попит — одразу відкривають виробництво. Є в світі мода на українську вишивку — а китайці вже виробляють і продають «наші» рушники!

Упорядкувати торгівлю сувенірами непросто: більшого хаосу годі шукати! Міська влада Кам’янця-Подільського такий клопіт на себе взяла. Бо набридли різномасті намети на кожнім кроці в заповідному Старому місті та потерті картонні бананові ящики, з яких щодня продавці вивантажують свої скарби: кому китайське, кому — з Карпат, і тільки подекуди можна знайти справжні подільські вироби. А продукувати «кам’янецьку фортецю на згадку» навчилися і в Яремчі, й у Косові, а незабаром, може, й у Китаї робитимуть. «Крєпость» туристи питають найчастіше. Із глини, гіпсу, дерева, на полотні її не відтворює хіба ледачий. Але ж є й інші, не менш цікаві символи міста! І що ж подільські умільці, де їм себе показати? Прикро, що все оте — рябі намети, коробки, однаковісінький ширвжиток — на тлі унікальних архітектурних пам’яток, якими їдуть милуватися з іншого кінця світу. Торгові місця часто лізуть в об’єктив і застують пам’ятки.

Сувенірна торгівля такого штибу заполонила пострадянський простір. А як у Європі? В Кракові, у центрі Старого міста, сувеніри продають в склепіннях головної пам’ятки Сукініци — і культурно, і компактно, і жваво. У Бонні на бруку давньої Ринковій площі зранку стоять елегантні «піраміди»- вітрини з фруктами, квітами, сувенірчиками. Увечері площа порожніє, її вимито і прибрано. У Брюсселі та Любліні за подарунками на згадку йдуть на спеціально відведену вуличку, в затишні крамнички. У Вашингтоні на знаменитому Молі нема торгових наметів, і поруч із 16 музеями — теж нічого подібного немає. Щоб не псувати краєвид, кілька кіосків поставлено в кінці екскурсійного маршруту, там всі й скуповуються.

Ідея створити сувенірний ринок у Кам’янці наткнулася на суворі вимоги. Адже відведення ділянки під ринок слід узгодити з Верховною Радою України, бо Старе місто — Національний історико-архітектурний заповідник. Потрібен проект, дозволи численних служб. Це забере не менше двох років. Тож від стаціонарного ринку відмовилися. Але ідея «єдиного місця», де можна цивілізовано продавати сувеніри, де народні умільці могли б провести майстер-класи, а колекціонери обмінятися своїми знахідками, залишилася. Концепцію середньовічної вулиці майстрів запропонувала група підприємців. Вони вирішили також створити гільдію подільських ремісників. Гільдія вже офіційно зареєстрована. Саме її член Ігор Чесноковський і став автором концепції, яка перемогла на містобудівній раді. Неподалік Ратуші вже постали перші міні-будиночки, які правитимуть за кіоски для сувенірів. Їх виготовляє ТзОВ «Інтел-Інвест», яким керує голова гільдії ремісників Георгій Остафій.

— За кордоном бачив щось подібне в центрі Праги. Багаті європейські міста дозволяють собі робити такі імітації на свята. У Кам’янці доречне відродження ремесел середньовічного міста, де було багато цехів, працювало біля 400 майстрів. Ми почали виготовляти луки, арбалети, але технологія, звісно, сучасна. А хотілося б знати і ту, які використовували предки. У приміщеннях, які займає підприємство «Художньо-виробничі майстерні» Мирослава Мошака, хочемо побудувати кілька таких цехів, тир, відкрити сюди окремий екскурсійний маршрут. Тут гості міста можуть купити вироби з перших рук. А наша «сувенірна вулиця» (на знімку) дозволить умільцям самим на вигідному місці продавати свої витвори, без націнок у 200 відсотків, які накручують деякі підприємці. Ще один супутній проект гільдії — Інтернет-портал чотирма мовами. У будь-якому куточку світу дізнаються, що виготовляють у нас. Ми залучимо до сувенірної справи численних випускників профтехучилищ, художнього ліцею, культосвітнього училища. У багатьох молодих людей руки золоті, але їх виробів не видно за тим ширвжитком, який наповнив наше Старе місто. Ми будемо популяризувати своїх ремісників: за останні місяці гільдія влаштувала вже чотири виставки. Наша вуличка — це скансен. Вона цікава туристам, дуже подобається дітям. Будиночки з матеріалів, які використовуються в капітальному будівництві, легко демонтуються, замість однієї зі стін — ролети, що дозволяє вільно торгувати, проводити майстер-класи. Я переконаний: наші сувеніри через рік-два турист не викине, збереже на все життя. З 60 підприємців знайшлося десять, які заблокували роботу на два місяці. Відтак, подорожчали матеріали і самі будиночки. Тепер вони невдоволені ціною, але хто ж винен?

Ідею, як бачите, зустріли неоднозначно. За МАФами-тимчасовими малими архітектурними формами — побачили... владну «мафію». Мовляв, влада хоче вижити «старих» підприємців з насиджених місць і своїх поставити. Дискусії, які точилися поміж двома групами торгівців сувенірів, владою, нині потроху сходять нанівець. Хтось уже викупив будиночок на «вулиці майстрів», хтось очікує, поки йому побудують, хтось купує в кредит, бажаючі можуть спорудити «оселю» й самі, але суворо дотримуючись концепції та під наглядом автора. Підприємцям-інвалідам допоможе придбати будиночки влада та їх сусіди з «сувенірної вулиці». Усі місця розіграно жеребкуванням. Номери тягнули й невдоволені. Дехто — аж на три будиночки.