Ціни на товар, хоч і кусалися, та покупці все одно шикувалися в черги. На Першому всеукраїнському ярмарку органічних продуктів всім хотілося поласувати делікатесами. Приміром, вінницьким салом, отриманим без застосування шкідливих технологій. Для таких товарів, на жаль, у Львові спеціалізованих магазинів ще немає.
На ярмарку органічних продуктів усі товари мали відповідне маркування й необхідні сертифікати. Напевно, такі само натуральні ковбаси, яблука, крупи, мед, соки та повидло продавали й наші прадіди на старовинній площі Ринок, де й було улаштовано нинішній ярмарок. На бруківці під самісінькою Ратушею торгівля йшла жваво, адже товар пропонували найліпший. До першої години дня покупці розмели все! Ярмарок підтвердив: попит на органічні продукти, попри їхню високу ціну, в Україні величезний.
Для участі в заході було запрошено виробників з усієї України та європейських партнерів. Організувала ярмарок Федерація органічного руху України у співпраці зі Швейцарським дослідним інститутом органічного сільського господарства. Активно підтримали організаторів Львівська міська рада, Міністерство аграрної політики України та Державний Секретаріат Швейцарії з економічних питань.
Один із учасників ярмарку — швейцарець Йозеф Шпільгофер, власник великої сироварні — особисто пригощав відвідувачів. Його підприємство продукує щорічно 2200 тон сиру з молока корів, які пасуться в екологічно чистій місцевості — високо в горах. Недарма ж таку продукцію купують у багатьох країнах світу!
Шкода, що в нас придбати делікатес можна лише на Хрещатику, та й то за ціною 25—30 євро за кілограм. Тоді як у Швейцарії кілограм такого сиру коштує лише 10—15 євро. Пан Йозеф поскаржився, що ціна зростає за рахунок видатків на транспортування і розмитнення. Він розуміє, що наразі в Україні його сир може подати до столу лише нечисленна еліта, а сировар хотів би своїм продуктом радувати значно ширше коло споживачів.
В Україні органічний рух стартував наприкінці 90-х, однак лише протягом останніх двох років прогрес став такий відчутний, що можна було замислитися і про проведення невеликого ярмарку. Якщо у 2002 році лише 31 господарство мало статус «органічного», то у 2008-му таких підприємств в Україні налічувалося вже 118. Наступного року, на думку голови правління Федерації органічного руху України Євгена Милованова, можна буде похвалитися більш привабливими цифрами. Але вже нині в Україні площа сертифікованих сільськогосподарських угідь, де практикують органічні методи господарювання, сягнула за чверть мільйона гектарів. І це дає змогу нашій державі входити до двадцятки світових країн—лідерів органічного руху.
На Півдні та в центрі країни органічне землеробство найбільш поширене. А в Галичині й особливо на Закарпатті такі господарства менш потужні, проте вони чітко зорієнтовані на кінцевого споживача. Шкода, що магазини, які торгували б органічними продуктами, в Україні поки що можна перелічити на пальцях, до того ж усі вони зосереджені переважно в Києві. Однак уже є домовленість про відкриття таких торговельних підприємств у Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Львові, Тернополі.
Нещодавно у США відбулася перша конференція Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху: темою дискусії обрали «Диверсифікацію органічного тваринництва та рослинництва». Інформаційним спонсором заходу була і Федерація органічного руху України. Для прихильників цього напряму конференція стала чудовою нагодою зустрітися, обмінятися досвідом із представниками інших країн, дізнатися про найновіші дослідження в органічному секторі. А те, що в Україні вміють вирощувати добрий урожай без використання генно-модифікованих організмів, шкідливих засобів захисту рослин, синтетичних мінеральних добрив, відомо давно.
Треба визнати, що більшість виробників на початку розвитку органічного руху в Україні були зорієнтовані на експорт. Та й ціна наразі не приваблює вітчизняних покупців: «чисті» овочі та фрукти коштують в декілька разів дорожче, ніж звичайні. Якщо відгодована гормонами свиня виростає за 7—8 місяців, то вирощена в умовах чистої органіки — за півтора року. Звісно, що на останню витрачається значно більше коштів. Тому не дивно, що «органічна» ковбаса на площі Ринок коштувала 200 гривень за кілограм. Однак і ту на диво швидко розкупили. Старенькі бабусі брали просто по декілька грамів — певно, щоб згадати смак молодості.
Український споживач почав віддавати перевагу здоровій їжі, проте нерідко він позбавлений вибору. Та й не всі обізнані зі згубним впливом «штучних» продуктів на здоров’я. Тож Федерація органічного руху України почала випускати журнал «Organіc. ua» (Життя у стилі органік) й відзначає, що цікавість до видання чимала. Добре було б, якби проблемою перейнялися й законодавці.
— Так, органічне виробництво в Україні є, — каже Євген Милованов. — Проте не в законодавчій площині. Можливо, це і непогано, що ми одразу почали працювати за стандартами Євросоюзу. Та для конкурентоспроможності, для максимальної адаптації до європейського законодавства, для того, щоб наш пересічний покупець мав можливість споживати здорову їжу, потрібно все-таки мати свої, внутрішні закони. Їх відсутність не дає можливості розробити підзаконні акти й підтримувати на державному рівні виробників, які дбають про розвиток органічного землеробства.
Навіть у Молдові діє механізм серйозної фінансової підтримки таких аграріїв. А в нас закон «Про органічне виробництво» в першому читанні був ухвалений Верховною Радою ще 2007 року, проте досі перебуває в комітетах на доопрацюванні. Маємо надію, що попри політичні негаразди він буде ухвалений остаточно.
