Історію про незвичайні пам’ятки села Роги хочеться почати, як казку: давним-давно тут пролягав чумацький шлях на південь. Через Роги до Криму чумаки везли сотні возів із зерном, а поверталися з сіллю та рибою. Дорога на півострів була далека, воли, які тягли вози, рухалися повільно, й зупинки доводилося робити часто. Тому одній винахідливій людині (на жаль, історія не зберегла її імені) спало на думку побудувати велику корчму, яка й з’явилася у селі у другій половині XVIII сторіччя.
Що ж тут особливого? Адже, якщо вірити класикам української літератури, кожне село у ті часи було взяте у міцне кільце таких генделиків. А особливе у корчмі села Роги те, що, на відміну від тисяч таких шинків, вона збереглася до нашого часу. Щоправда, зникає нині і ця корчма. Перед поїздкою до Рогів на деяких краєзнавчих інтернет-сайтах мені вдалося знайти відомості про цю корчму та її фотографії. На знімках був непогано збережений будинок, але, приїхавши у село, я побачила руїни. Залишилися лише стіни та вхідні двері. Дах розібрали, вікна розбили, у приміщені багато сміття, крізь яке росте бур’ян. Блукаючи між залишками стін, важко собі уявити, що впродовж двохсот років тут пили горілку, співали, билися чумаки. Саме тут подорожні дізнавалися новини, вирішували, на який ярмарок і з ким краще їхати, бо не було в них ані ранкових зборів на роботі, ані телефону, ані телебачення, ані радіо, ані інтернету, а газет відвідувачі корчми, напевне, не читали.
Навряд чи вдасться відродити корчму в Рогах, хоча тут можна було б влаштувати, скажімо, ресторан у старовинному стилі. Але сьогодні час втрачено. За кілька років від рогівської корчми залишиться лише купа цегли та згадки краєзнавців. Проте справа шинкарства тут, напевне, не зникне. У кількох метрах від руїн древньої корчми вже «примостився» новий, щоправда, значно менший шинок.
Однак, у селі є ще один пам’ятник архітектури — церква Івана Богослова, збудована сто десять років тому. Селяни не дозволили її зруйнувати більшовикам. Як розповідають місцеві краєзнавці, коли у Рогах дізналися, що церкву хочуть знищити, то зібралися та громадою захистили храм. Потроху до церкви повернулося життя. При ній уже п’ять років діє жіночий монастир. Щоправда, увійти до храму мені не вдалося (завадив напис при вході «Женщина в брюках есть мерзость перед Богом» — на жаль, форма у нас досі важливіша за зміст). Ті з моїх попутників, хто там побував, кажуть, що на підлозі збереглася характерна для початку XX сторіччя мозаїка, а на стінах — розпис.
Отже, як бачимо, жителі Рогів між церквою та корч-мою зробили вибір, який можна лише вітати. Адже більшість наших сіл потерпає від надмірного пияцтва і повної бездуховності. Але мені все одно шкода, що древня корчма, підлога якої була стоптана не одим поколінням чумаків, зникає.
Київ—Черкаська область—Київ.
На знімках: руїни корчми; церква Івана Богослова.

Фото автора.