— Було дуже важливо обіграти англійців, — сказав Олексій Олександрович. — Але все вирішиться в останній грі. І все залежатиме від нас самих, чи зможемо досягти мети, до якої прагнули. Підкреслю, що домагаємося від хлопців розуміння всієї важливості заключної зустрічі. Вона почнеться з рахунку 0:0, котрий нас не влаштовує.
Зрозуміло, що в дніпропетровському матчі наші гравці витратили багато нервових і фізичних сил. Тому дуже важливо швидше відійти від тієї гри, відновитися. Напевно, з функціональним станом дещо легше, а в царині психології всі трохи складніше. Однак це непросте завдання в короткі терміни необхідно вирішити.
На жаль, не обійшлося без втрат. Змушений пропустити гру з Андоррою через перебір жовтих карток Тимощук. Крім того, до Ліверпуля повернувся Воронін — у нього рецидив старої травми. Він стверджував, що не готовий грати на сто відсотків. У такому разі немає рації виходити на поле. Грати на дев’яносто п’ять — не можна.
Решта футболістів почуваються нормально. Ще в неділю ми провели невеличке заняття, оце тепер також працюватимемо. Ну а потім готуватимемося до від’їзду. Шлях до Андорри справді буде непростим. Далеко й незручно добиратися до цієї країни. На нас також чекає великий перепад температур: якщо в Барселоні 19—20 градусів тепла, то в Андоррі обіцяють лише 2—3 градуси вище нуля. Але такі умови треба сприймати як належне. Важливо, щоб до матчу з андоррцями ми підійшли як до найважливішої гри, котра все розставить по своїх місцях.
— Чи можете зараз сказати, що ваші підопічні справді вірили в перемогу над Англією?
— В таких позаштатних матчах потрібно бути дуже впевненим у собі, щоб виявити все, на що здатний. Мало вміти, потрібно ще застосувати своє вміння. Поєдинок проти збірної Англії — це колосальний досвід і для команди в цілому, і для кожного гравця окремо. Щоправда, Шевченко, Тимощук та інші не раз грали на такому рівні. Але для багатьох молодих футболістів це неоціненний досвід. Сподіваюся, що він додасть їм упевненості й у власних силах, і в партнері, і в команді. Це дуже важливо.
— Чесно кажучи, ви здивували багатьох складом на матч проти Англії. Якими мотивами керувалися при виборі гравців?
— Нагадаю, ми й у Лондоні грали з трьома опорними півоборонцями, з одним нападником і двома футболістами на позиції «під нападниками». Ми бачили, що англійці дуже чітко витримують лінію в чотири гравці в обороні й у півобороні. Своєю побудовою на полі ми хотіли розтягти ці лінії під час атакувальних дій, заповнити своїми гравцями проміжки, які виникають між названими лініями. Крім того, ми розраховували на те, що при атаках Гай і Ротань досить успішно діють із глибини. Вони активні й здатні підключатися до атак.
Те саме ми намагалися створити й у Лондоні, але тільки за допомогою тандема Валяев—Слюсар. В обороні хлопці зіграли пристойно, але в атаці не змогли себе виявити. Хоча ми прекрасно знаємо приклади, коли і Слюсар, і Валяев дуже активні при підключеннях із глибини й за рахунок цього забивалося чимало м’ячів, що загострювало гру. Але у виїзному поєдинку з англійцями це не пройшло. У Дніпропетровську в цьому плані ми зіграли продуктивніше. Звичайно, нам допомогла та обставина, що ми мали чисельну перевагу — це додавало впевненості. А ще завдяки тому, що середина поля була не дуже насичена, мали більше часу на роботу з м’ячем і для прийняття рішень.
Стосовно оборони ми знали, що Руні й Джеррард дуже часто міняються місцями, йдуть у середину. В англійській збірній є лише один чітко виражений фланговий гравець, у зону якого ніхто ніколи не втручається — Леннон. Виходячи з цього, ми й постаралися побудувати свою гру. Так, щоб насамперед нейтралізувати названий тандем. І найголовніше: ми намагалися знайти пролом у захисті суперника за рахунок контратак, прагнення зіграти з глибини. Дуже важливо було розтягати оборону англійців, розвертати гравців суперника обличчям до своїх воріт. Звичайно ж, не все складалося ідеально. Однак багато чого й вийшло. У нас у запасі був варіант побудови атаки з Гусєвим і Ярмоленком, і в разі потреби ми б його застосували.
— Цікаво, Шевченко й надалі битиме пенальті?
— Не думаю, що через один епізод потрібно ставити під сумнів його вміння виконувати одинадцятиметрові удари. До того ж хлопці самі будуть вирішувати, кому бити пенальті. Звичайно, якщо Андрій втратить упевненість, то, гадаю, у нас знайдуться гравці, які його замінять.
— Можливо, хтось із ваших асистентів полетить на матч Азербайджан — Росія?
— Не бачу в цьому жодної потреби. Навіщо нам знати щось про цей матч, коли ми самі маємо вирішувати своє завдання у зустрічі з Андоррою? Нехай за нами слідкують, а ми ані за ким не будемо.
— Кілька наших гравців уже мають по жовтій картці. Одержавши в Андоррі ще одну, пропустять наступний матч. Напевно, врахуєте цей чинник при визначенні складу на майбутній поєдинок?
— Це важливий аспект, але склад будемо визначати винятково виходячи з того, що в Андоррі нам необхідна тільки перемога. Вважаю, що це не той випадок, коли можна дати комусь відпочити. Адже головне завдання ще не вирішене. Додам, що в Андоррі легких матчів не буває. Англійці зуміли там забити лише в другому таймі, хорвати взагалі буквально заштовхали два м’ячі. І збірна Росії не змогла зіграти з андоррцами впевнено, забивши лише одиного м’яча. Тоді вилучили з поля Аршавіна. Та й у київському матчі зі збірною Андорри ви бачили приблизно те, що чекає на нас і у виїзному поєдинку. Маємо за суперниках команду, котра у кожній грі одержує по кілька попереджень. Це свідчить про те, що брак майстерності андоррці компенсують несамовитою боротьбою за кожний м’яч. Незважаючи на те, що вони майже завжди програють, у кожній черговій зустрічі вони знову виходять на поле з жагою боротьби.
— Коли збірна України останній раз грала в Андоррі, наші футболісти скаржилися, що поле там значно коротше за стандартні розміри, висока трава. Чи змінилася ситуація за час, що минув?
— Справді, поле там коротке. А що змінилося за минулі роки, незабаром побачимо. Щоправда, особливо не тішимося, бо маємо інформацію, що все там залишилося, як і було. Крім того, на день гри прогнозують сильний вітер...
Фото Євгена КРАВСА.
