Місто рідне, базаре мій...

У минулому випуску сторінки «Київ» ви писали про забудову мало не кожного клаптика міської землі всілякими підприємствами торгівлі та розважальними центрами. Оскільки вільних майданчиків у столиці дуже мало, то міська влада віддає під забудову сквери, парки, зелені зони.

А я б хотів звернути увагу на забудову територій біля станцій Київського метрополітену. Кияни ще пам’ятають, що раніше це були місця, призначені для відпочинку. Коли підземка будувалася, вони називалися ландшафтними, а фахівці працювали над їхнім архітектурно-художнім вирішенням. Не смійтеся, насправді було так, хай навіть це не завжди вдавалося. Принаймні в Києві цього бодай прагнули...

Боляче дивитись, як торгаші захоплюють простір навколо станцій метро, забудовуючи його спочатку тимчасовими, а дуже скоро і капітальними спорудами, змітаючи все на своєму шляху. Один із найостанніших прикладів: новий вхід біля метро «Дарниця»: ще недавно поблизу росли дорослі берези, а тепер на їх місці вже вишикувалися кіоски, кіоски, кіоски...

Що за напасть така: кожна станція метро наче заразою обліплена базарами, павільйонами, кіосками? До того ж установлюються вони на газонах. То скільки ж їх нам треба, цих торговищ?! Через торгові точки, що є вже навіть на тротуарах, що звужують і без того вузький простір, неможливо проштовхатися. Особливо на станціях, до яких під’їжджають пасажири з інших мікрорайонів і передмістя. Приміром, станції метро «Героїв Дніпра», «Лісова», «Либідська», «Чернігівська» перетворилися навіть не на торгові ряди, а на брудні смітники і зони підвищеного ризику: у разі пожежі чи іншого лиха сюди не дістатися ні «швидкій допомозі», ні пожежним машинам. Ще свіжі в пам’яті пожежі на ринках «Оболонь» і «Святошин», коли пожежники не могли довго потрапити до об’єктів загоряння.

Але ця історія нікого і нічого не навчила, бо дедалі нові торговельні павільйони з’являються з величезною швидкістю, а Київ, що колись вважався інтелігентним містом, перетворюється на величезний базар. Тим часом міська влада, прикриваючися нібито програмою з боротьби зі стихійною торгівлею, дозволяє незаконну забудову тротуарів, проходів і переходів. Як, наприклад, на станції «Героїв Дніпра», де всередині круглої площі, куди ведуть чотири виходи-входи з підземки, розташований величезний нелегальний торговельний комплекс на кількасот квадратних метрів (раніше це було місце зустрічі, чекання і навіть прогулянок тутешніх мешканців — з лавочками та клумбами). Нині перед входом у підземний перехід, усередині нього і біля входу в метро розпочалося будівництво нових торговельни точок і павільйонів. 

Який архітектор міг дозволити таке неподобство? Забудовники збожеволіли: установлюють «точки» без будь-якого дозволу і планування — там, де вигідно, порушуючи правила пожежної безпеки. Не кажучи вже про норми шляхів евакуації з метрополітену, де пересувається величезна кількість людей. Проходи звузилися, вже неможливо пройти, не зіштовхнувшись з кимось, особливо, якщо в руках багаж. Про матерів з дитячими колясками або інвалідів у візках годі говорити.

З другого боку, торговці в переходах залишають гори сміття, яке працівники ШЕУ фізично не встигають забирати щодня. До того ж воно часто загоряється всередині переходів. Я не думаю, що не існує установлених законом норм будівництва в місцях великого потоку людей. Але те, що їх порушують — поза сумнівом.

Недавно міська влада пообіцяла прибрати від метро торговельні точки. Але запротестували торговці: мовляв, позбавляєте людей робочих місць і права на працю. Питання, звичайно, важливе. Але ж бо якось вирішують цю проблему в містах європейських країн, де такого неподобства, як у Києві, не побачите. Зрештою, яку кількість базарів, не кажучи вже про кіоски, потребує Київ? І чи єдиний це вихід — перенести торгівлю з «Гастрономів» — даруйте, супермаркетів — у кіоски і павільйони поблизу станцій і переходи метро?

На знімку: станція метро «Лісова». Кіоски зайняли усі проходи та підходи, звузивши до краю простір для пасажирів підземки. Це – типово для усіх станцій Київського метрополітену.