Пісня на музику Матвія Блантера «Катюша» була написана в 1938-му. Сімейна легенда свідчить, що після шаленого успіху Сталін подарував композитору престижний і рідкісний на ті часи автомобіль Steyr. Згодом машина опинилась у Краматорську, на фабриці «Самоходъ» — єдиному на просторі СНД великому підприємстві, яке спеціалізується на реставрації раритетних автомобілів і мотоциклів. Сьогодні тут подумують про створення музею техніки. Адже за роки роботи на фабриці зібрано понад два десятки експонатів. Серед них — «Бьюїк» із гаража маршала Жукова, «Паккард», подарований Сталіним Любові Орловій, ЗІС-110 маршала Малиновського та інші.
«Засновник фабрики Ігор Жемов свого часу вирішив зібрати зразки техніки часів війни, — розповідає директор підприємства Анатолій Пронченко (на знімку). — Він брав старі автомобілі, шукав запчастини, відновлював. Його ідеї (а Ігор Жемов трагічно загинув кілька років тому) ми втілюємо в життя. Погляньте: ці автомобілі навіть після виходу з конвеєра не мали такого вигляду!». І справді: машини, знайомі з кадрів військової хроніки і кінофільмів, блищать начищеними деталями. Можете уявити, яке враження справляв парад ретро-автомобілів, що його влаштовували в місті на День Перемоги!
«Тематика» фабрики — довоєнні авто. Імпортні автомобілі в СРСР придбати було неможливо, їх отримували в дарунок. Тому кожен експонат має свою історію. За словами директора, колекціонери знають про такі машини: іноді раритет дістається сім’ї у спадок, іноді його зберігає власник. «Є люди, які не продають машину, бо вона їм дорога, — пояснює А. Пронченко. — Є такі, хто ходить в обносках, а з машиною розлучатися не хоче, бо він її вистраждав за все життя».
За словами консультанта підприємства Василя Панкратова, ретро-автомобіль може коштувати від 100 доларів і до... «Верхньої межі немає, — каже консультант. — Приблизно 30 відсотків у вартості автомобіля — це його первісне придбання, решта — реставрація. Що цікаво: хоч і криза, а попит на такі автомобілі є. На Заході навіть ціни виросли. Таку покупку вважають вдалим вкладенням капіталу. Щодо наших колекціонерів, то тут як була черга на реставрацію, так і залишилася».
Серед українських власників ретро-автомобілів є письменники, «технарі», підприємці, політики. Але здебільшого це все ж іграшка — для дорослих. Усі відновлені автомобілі — на «ходу», належно зареєстровані й можуть пересуватися вулицями. Звичайно, не щодня.
Реставратори кажуть, що деякі технічні рішення, які використовували попередні покоління, вражають. Приміром, у ЗІСі 1945 року працюють гідравлічні склопідйомники, а шумоізоляція — на рівні сучасних авто. Мікроавтобус «Юність» створений як легковик підвищеної місткості на базі семимісного ЗІЛа. Ця «Юність» отримала медалей і призів більше, ніж усі радянські машини, разом узяті. «Мікроавтобус випущений в 1962 році, але в ньому вже є автоматична коробка передач і гідропідсилювач руля», — звертає увагу заступник директора Денис Францев. Парадокс, але в серію цей автомобіль не пішов: був створений з ініціативи комсомольців заводу і не потрапив до державного плану. В Союзі таких машин було випущено одиниці.
На фабриці мріють створити музей, який би передавав дух тих часів. Навколо «Самохода» вже об’єдналися ентузіасти, які захоплюються ретро-машинами. Та й у будь-кого колекція викликає неабиякий інтерес. Було, що мешканець міста пригнав під прохідну старого «Москвича»: мовляв, беріть, хлопці, викидати шкода, а у вас не пропаде. Зрештою, якщо за кордоном дуже популярні музеї «Мерседес» і БМВ, чому б не зробити експозицію в Краматорську? Адже дедалі більше людей цікавляться ретро-автомобілями. Але поки що у майбутнього музею немає ані приміщення, ані штату, ані реклами. Щоправда, обласна влада вирішила включити фабрику «Самоходъ» до маршруту «Золоте кільце Донбасу».
Довідка. Фабрика «Самоходъ» створена на базі виробничих приміщень колишнього молокозаводу. Загальна площа фабрики — близько 8 тисяч квадратних кілометрів. За цей час вдалося створити колектив професіоналів-реставраторів і придбати для роботи необхідне обладнання. Тут працюють 56 осіб.
Фото Олексія БУДЬКА.