Цього року Дніпропетровський молодіжний театр «Камерна сцена» відзначає ювілей. Його історія розпочалась ще в 1939 році зі створення театру ляльок. Згодом, у 1969-му, утворився ТЮГ. А в 1997 ці два різні, але близькі духом колективи об’єдналися й отримали назву «Молодіжний». Репертуар театру розмаїтий, навіть строкатий. Тут вам і лялькові казки для дошкільнят, і вистави для дітей середнього шкільного віку, і для підлітків, і для дорослих.
Ювілейний сезон театр відкрив «Мойсеєм». Драматична поема Івана Франка «Мойсей» інсценізується в Україні вперше. Прем’єра вистави відбулась ще минулого року, її зіграли двічі і відклали на невизначений час. Мабуть, цей час настав.
Поема «Мойсей» — сама по собі складний матеріал, але й великою мірою безпрограшний, як для постановки у театрі. Безпрограшний — бо актуальний. В цій поемі — вся злободенність нашого сьогоднішнього життя. Куди йдемо, в що віримо, кому віримо? Треба сказати, що режисер Володимир Мазур уміло й розважливо скористався цією актуальністю.
А тепер — про виставу. На сцені з’явився безликий натовп змученого люду, очолюваний пророком Мойсеєм. Сорок літ водить він народ Аравійською пустелею у пошуках Обітованої землі. Люди зневірились і повстали проти Мойсея. І чомусь у момент повстання, коли на сцені повно живих акторів, голоси бунтарів звучать під фонограму. Може, це натяк на сучасні мітингові технології?
Більшість сцен у цій виставі — просте, майже естрадне декламування текстового матеріалу, лише інколи підкріплюване емоціями. Хоча, з іншого боку, це й не дивно. Адже на камерній сцені і так розвернутися важко, а тут ще й складна сценографія Івана Шулика — ціла пустеля з пагорбами і оазами! Ефектно, але акторам у цій пустелі справді складно рухатися вільно.
Мойсей (Олександр Максяков) лишається сам і шукає відповіді у Єгови. А натомість з’являється, наче шиплячий змій, Азазель (Анатолій Дуда), злий дух пустелі. Він, єдиний з усіх персонажів, одягнутий не у сутану, а в світлий чоловічий костюм, у цьому є щось сучасне або навіть вічне, позачасове. З появою Азазеля вистава стала динамічнішою, осмисленішою. Темний демон переконує Мойсея в тому, що він, Мойсей, сам створив для себе Єгову. І що Обітована земля, Палестина, замала і непридатна для життя, люди знайдуть там лише смерть. Азазель — з тих спокусливих типів, які на будь-яких виборах голосують «проти всіх». У такій позиції є відчай, але є й свобода, й через те цій спокусі важко не повірити.
Вистава скупа на зовнішню динаміку, але все-таки досить точно і чітко доносить до глядача тему віри і зневіри, відданості й жертовності.
Дніпропетровськ.
