Два місяці — це обов’язковий мінімум, який необхідний для підготовки перед відправленням у зону бойових дій «необстріляних горобців».
У Львові з початком другої хвилі мобілізації почали надходити повістки випускникам вищих навчальних закладів, які закінчували військові кафедри. Але вони жодного дня не прослужили в армії. Це ніби лейтенанти, але автомат тримали двічі у житті. Першого разу, коли на полігоні вистріляли дев’ять патронів, а потім, коли приймали присягу.
Яка їх доля чекає далі?
«Залежить від військових частин, куди їх спрямують. Вони пройдуть підготовку від 10 днів до двох місяців, — розповідає начальник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оброни підполковник Олександр Поронюк. — Усе залежить від командирів. Якщо досвідчений, він ніколи відразу не кине необстріляних офіцерів у бій».
Лейтенанти з військових кафедр мали б під час навчання провести по три місяці на військових полігонах. Але останніми роками цього ніхто не робив. Наштампували офіцерів стільки, хоч створюй з них цілі полки. Але це «необстріляні горобці», які навіть уявлення не мають, що таке сучасна армія. Оця розтяжка від 10 до 60 днів досить умовна. Якщо ви поцікавитеся думкою тих, хто пройшов зону АТО, то почуєте, що два місяці — це мінімум, який необхідний для підготовки молодих військовослужбовців. Це повинно стати законом: якщо солдат чи молодий офіцер, який не служив у війську, не пройшов двомісячну підготовку, ніхто не має права такого відправляти у зону бойових дій. Не 10 днів, а два місяці! Тоді, можливо, військкомати більш розбірливо підходитимуть до мобілізації.
Звідки ж брати поповнення? Можливо, варто запозичити досвід нашого противника під час російсько-чеченської війни. Більшість російських міліціонерів, представників спецслужб та рятувальників пройшли бойове хрещення у гарячих точках.
В Україні 300 тисяч працівників органів внутрішніх справ, кілька десятків тисяч співробітників СБУ та рятувальників. Це люди, які проходили спеціальну підготовку і тримали зброю в руках. Їх готували до служби в надзвичайних ситуаціях. Це не вчителі, бухгалтери, економісти, інженери, будівельники чи менеджери, які навіть пороху не нюхали. Їм простіше адаптуватися в зоні бойових дій.
Військові погоджуються, що з них будуть кращі бійці. Бо вони мають уявлення про бойові дії й привчені виконувати команди.
Україна теж могла б пропустити через зону АТО цих підготовлених людей. Будь-який райвідділ міліції, СБУ чи підрозділ рятувальників можуть працювати без 10 відсотків особового складу. Саме ця цифра є оптимальною для мобілізації, вважають експерти. Не забуваймо про «Альфи» та «Беркути», які є в кожному обласному центрі. Без особливих втрат країна може залучити щомісяця до 40 тисяч підготовлених бійців.
Інколи кажуть, що використовувати таких підготовлених міліціонерів та есбеушників на війні — все одно що забивати цвяхи мікроскопом. А відправляти в окопи солдатів та офіцерів з 10-денним стажем військової підготовки — як це назвати? Гарматним м’ясом?
Часом доходить до абсурду. В деяких обласних центрах співробітники ДАІ та «Беркуту» відмовилися їхати в зону АТО. Написали рапорти і звільнилися. Чому б їх не призвати в діючу армію як військовозобов’язаних? Держава затратила на їх підготовку та утримання сотні тисяч гривень. А вони плюнули на все і заховалися на печі.
Очевидно, що мобілізаційні плани повинні виконуватись. Але не варто забувати про резерви, які чомусь не хочуть помічати. Країна від того тільки виграє, якщо 400 тисяч озброєних «тиловиків» пройдуть загартування на війні. Якщо почнуть масово писати заяви на звільнення — призивати їх як військовозобов’язаних. Це потрібно і для морального очищення в суспільстві, щоб ми розуміли тих, хто завтра повернеться із зони бойових дій.
Богдан КУШНІР, власкор «Голосу України», капітан запасу.
