Більш як три кілограми бульб отримав нинішньої осені з посадженої весною картоплини на своєму городі В’ячеслав Кирильчук із селища Млинова. А одна з бараболь так і проситься до Книги рекордів, бо заважила 1,2 кілограма.
Могла б, на думку господаря, дотягти і до півтора кілограма, якби він пізніше скосив картоплиння, яке на «слов’янці» (такий є сорт картоплі) було ще стійким та зеленим.
— Я практикую садіння картоплі різними змішаними сортами, — розповідає В’ячеслав Кирильчук. — Так менше ризику: якийсь із сортів таки вродить краще від іншого. Нинішнього року погодні умови найліпше «підійшли» для традиційної «слов’янки». Загалом, із семи «соток» наша сім’я зібрала понад дві тонни картоплі. Це в перерахунку на середню врожайність — понад 300 центнерів з гектара. Скажу відверто: не завжди буряки так щедро родять. А тут ось бульба... Значить, вона не тільки за кордоном, а і в наших кліматичних умовах може давати високі врожаї. Просто треба вкласти у вирощування бараболі душу, знання, і, звичайно, чимало праці.
Одним із перших секретів врожайності млинівчанин вважає насіннєву основу:
— Пам’ятаю з дитинства: мої батьки-селяни завжди садили картоплини великих розмірів. Отож рослина, покладена у грунт, мала з чого брати сили, аби пустити пагінці для кореневища. Я цей досвід перейняв — і він сповна виправдовує себе. По-друге, не варто тіснити рядки. Цьогоріч, приміром, коли «під плуг» садили картоплю, моя дружина зауважила — щось зашироко орач оре, підкажи йому, мовляв, щоб меншу скибу брав. Але саме ота ширина опісля забезпечила доступ світла, тепла, вологи. Третім секретом вважаю обробіток поля — на ньому зілля практично не було. Для цього я хімікатів не застосовував, бо вважаю: будь-який гербіцид залишає свій слід у картоплі. Втім, повністю відмовитися від препаратів просто неможливо. Двічі доводилося кропити поле «від жука», двічі — «від фітофтори». Ота агрообробка вирішально сприяла у продовженні строків росту. Навіть коли вже картоплиння інших сортів посохло, то «слов’янка» продовжувала бути зеленою. А, отже, набирала вагу. Сприяла росту також нітроамофоска, якою я підживив поле. Свою роль відіграв і попередник — торік тут колосився ячмінь. У сукупності всі ці складові й забезпечили високий врожай. При цьому я ще раз зрозумів просту селянську істину: не варто «гнатися» за площами, набагато ефективніше взяти невелику ділянку для картоплі, але вкласти у вирощування бульб усе необхідне. Тоді й душа радітиме від вирощеного.
На жаль, цьогоріч бараболя не у всіх так вродила рясно, як у Кирильчуків. Навіть у традиційно «картопляних» поліських районах не всі можуть похвалитися її запасами. Тож у багатьох родинах з метою економії вже почали відмовлятися від традиційної для Полісся страви — дерунів. Можливо, досвід Кирильчуків допоможе й іншим уже наступного сезону мати картоплі вдосталь.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
