Вірші Антонича пішли в народ

Молоді люди — палкі шанувальники творчості поета —читали його вірші у транспорті та в ефірі місцевих радіостанцій, на площах просто неба, писали їх на бруківці, словом, робили все, щоб якнайширше популяризувати творчість поета, привернути до неї увагу, зацікавити нею. Серед організаторів акції — представники громадської організації «Галицька інтелігенція» Олекса Шкляр і Тарас Лаврук та Роман Малиновський з благодійної фундації ім. Короля Юрія. Хлопці кажуть, що наприкінці року планують провести також концерт з участю прикарпатських гуртів та виконавців, присвячений поету, і що вже знайшлися композитори, котрі візьмуться за написання музики на його вірші. «Антонич писав про українців не як про багатостраждальну націю, а як про веселий та життєрадісний народ, — зазначив на прес-конференції Олекса Шкляр. — Таку поезію легко читати, вона налаштовує на позитивне мислення». Богдан-Ігор Антонич — поет європейського масштабу з космічним мисленням і його повинні знати і шанувати сучасники, наголошують організатори фесту.

Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (нині територія Польщі) в родині священика. Перший свій вірш опублікував 1931 року в пластовому журналі «Вогні». Виступав з доповідями про українську та «чужу» літератури, робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії. Пробував свої сили у прозі та драматургії. Деякий час редагував журнали «Дажбог» та «Карби». Антонич малював, грав на скрипці, мріяв про композиторство. Ці види мистецтва дуже вплинули на його лірику. Помер на 28-му році життя у Львові.

 

Івано-Франківська область.