Режисер Дмитро Богомазов показав у Києві на фестивалі «Гоголь-фест» свого «Гамлета»
Життя і смерть, сенс людського існування — улюблені теми Дмитра Богомазова. Їм він присвятив більшість своїх вистав, з яких на Гоголь-фесті представлено дві: «Жінка з минулого» (театр «Вільна сцена») та «Гамлет» (Одеський драматичний театр ім. В. Василька).
Давно не їздила в годину пік, а от нещодавно довелося. Коли спустилася в метро, мені здалося, ніби навкруги самі зомбі. Переходячи з однієї станції на іншу, вони повільно рухались «на автоматі», нічого не помічаючи навкруги. Щоб йти з ними в унісон, треба відчувати цю «пікову» хвилю, інакше тебе задавлять. А я вже забула, що це таке, хтось раптом на ногу мені наступив, потім плечем штовхнули. Стоячи на одній нозі і ледь тримаючись за поручень, я згадала, що десь вже недавно таке бачила. А саме — у «Гамлеті» Богомазова!
Події у спектаклі Дмитра Богомазова — найпіковіший час у житті Гамлета, розкрити причину смерті батька стало для нього доленосним завданням. Ми звикли до того, що Гамлет — герой мужній, але тут спростовуються звичні стереотипи, цей принц Датський (артист Яків Кучеревський) — слабкий і беззахисний. Може, він відчуває, що за справу взявся фатум, що від долі не втечеш? Може, тому й голос привида, батька Гамлета, такий спокійний, монотонний?
Навкруги немає нічого живого, придворна велич інших персонажів давно в минулому, лишились тільки картинки на стінах, які оживають і перетворюються на костюми героїв-мумій, поламаних ляльок, відсторонених від того, що відбувається. Вони рухаються меланхолічно та неспішно, ніби чекають своєї черги; вони розмовляють один з одним, не дивлячись у вічі, а спрямувавши погляд у нікуди. В якийсь момент здається, що все це плід нездорової фантазії Гамлета, що все це він намалював. Це враження підкріплюється тим, що Гамлет у якийсь момент вийшов на сцену у заплямованій білою та чорною фарбами одежі, з обмальованим лицем — справді, як маляр, що день і ніч проводить за роботою.
Хай там як, але всі ламані рухи персонажів, і Гамлета в тому числі, — марні конвульсії перед смертю. Над цією безвихіддю, як над потішними коміксами, енергійно копаючи могилу для Офелії, весело реготатимуть двоє Блазнів (артисти Ігор Геращенко та Сергій Ярий). У своїх червоних костюмах вони — єдина яскрава пляма у виставі. Адже все одно смерть забере й інших, повільно й тихо, під шум вітру й моря. Плакальниці виконають свої ритуальні рухи і проведуть у небуття. І, вже вкотре, у цій виставі Богомазова перемагає смерть. В другому акті над усіма персонажами мовчки висить здоровенний білий череп...
За задумом режисера, єдиний, хто в цьому мертвому просторі живий, — це Гамлет, принаймні він без маски. Це могло б утішити нас — якби артист Кучеревський краще вивчив свій текст і не плутався в словах, мов школяр.
На знімку: сцена з вистави «Гамлет».
