Через нестачу злодіїв у законі з’явилися Злодії в Основному Законі
У певному місці стояла собі велика Труба з великою Піччю. Труба була така висока, що вище за неї були тільки хмари. Які іноді опинялися нижче за верхній краю Труби.
Двоє суб’єктів, один — А, а другий — Б, зуміли залізти на самий верх цієї Труби.
Звичайно, опинившись на самому верху Труби, могли вони забратися й на хмари (перебратися на будь-яку з тих, що пропливає-пролітає над Трубою), однак не робили цього: хмара може заплисти-залетіти невідь-куди і там розтанути, тож А і Б, відповідно, упадуть з неї. Причому невідомо, де, хоча і відомо, як — можна скрутити в’язи, а то й відбити одне місце. Без якого потім неможливо сидіти не тільки на Трубі, а й на Печі.
Маючи такі побоювання, А і Б продовжували сидіти на Трубі.
Усупереч тому, що розповідається у відомому дитячому віршику, де А впало, а Б пропало, А і Б не впали й не пропали: сиділи собі на Трубі, ніби на ній і народилися.
Звичайно, якби вони продовжували тільки сидіти там і відтіля дивитися, сиділи б і дивилися б не тільки досі, а й згодом, причому невідомо скільки. Одначе, маючи таку Трубу під собою, вони захотіли мати кожний ще і палац не гірший за Маріїнський! У якому, на відміну від верхнього краю Труби, можна не тільки сидіти, а й лежати. Бо якщо довго сидіти, то утомлюєшся від сидіння і виникає бажання від нього відпочити. І не тільки відпочити, а й розважитися. Загалом, відволіктися від Труби і сидіння на ній. А і Б почали розтягувати Трубу по цеглинках.
Коли ж розтягнули Трубу аж до підвалин, виявилося, що будівля не довершена навіть наполовину! Що робити? Розбирати тепер Піч? Щоб закінчити будівництво. Розібрали і продовжили будівництво мультимаріїнських палаців.
Але і піччиних матеріалів не вистачило теж. Бо ж і Труба, і Піч були складені нівроку міцненько, тому під час їх розбирання (розтягування) вийшло дуже багато непридатної для перебудівництва цегли — надбиті цеглини, половинки і шматки, котрі, геть усі, й вивезли на сміття.
Питання «що робити?» постало знову. Вирішили розібрати недобудови і скласти знову хоча б Трубу: щоб перебратися з неї на першу-ліпшу хмаринку, котра плистиме-летітиме в Теплі краї. Бо ж без Печі буде холодно. Розібрали все побудоване-недобудоване і побудували Трубу.
Однак Труба виявилася зовсім низькою — вполовину нижчою за ту!
А і Б навіть не вилазили на Трубу, бо що ж їм там робити? Сіли вони на голій землі, можна сказати, голою дупою, та так і сидять, зовсім не знаючи тепер, що їм чинити...
Чи не таке очікує тих, хто вже два десятки років розтягає, та не по цеглинці, Державу на цеглини, не вклавши в неї жодної цеглини власної за весь час вільного і незалежного розтягання? До того ж не соборного, а розбірного.
