Українці здатні адекватно реагувати на те, що відбувається

 Соціологічні дослідження показали, що тільки 20 відсотків співвітчизників, котрі страждають на важкі форми психічних розладів, звертаються по медичну допомогу. Що це? Загадка української душі. Аж ніяк. За словами фахівців, люди просто не знають куди звертатися, інші не розуміють, що з ними відбувається. А більшість боїться психіатрів. Цей страх — ментальний, ще з радянських часів. Тоді одержати висновок від психіатра означало кінець кар’єри і нормального життя в соціумі...

Психічні розлади — це медико-соціальна проблема. На емоційний і психічний стан українців найчастіше впливають не політичні перипетії, а соціальні проблеми. Серед них — невпевненість у завтрашньому дні, втрата роботи, бідність, безгрошів’я тощо.

Однак жодних особливих відхилень у психічному здоров’ї народу України немає, якщо порівнювати з іншими народами, стверджує секретар Асоціації психіатрів України, правозахисник Семен Глузман.

— Що стосується патологій більшості захворювань, то вони пов’язані з біологічними носіями. І це не залежить від ситуації в країні й від кризи. Якщо ж вести мову про настрої населення, пригніченості та депресії, але не як про психіатричний діагноз, а як про вияв людських емоцій, то страх, пригніченість, лють — це варіанти норми, а не патології. І якщо ми негативно ставимося, скажімо, до дій уряду чи президента, то це не є відхиленням від норми. Це, швидше за все, реакція на ставлення влади до народу, — зазначає співрозмовник. — Я вважаю, що жорстке ставлення до влади, яке сьогодні демонструє наше населення, судячи із соціологічних опитувань, свідчить саме про можливість українців адекватно реагувати на те, що відбувається.

За словами Семена Глузмана, останнім часом ставлення до психічно нездорових людей змінилося в ліпший бік.

— Декілька років тому ми разом з Київським інститутом соціології провели опитування на цю тему в різних регіонах України, — продовжує психіатр. — Дослідження проводили за шкалою від повного співчуття і переживання до неприйняття, відрази до психічно хворих. Лише 1,4 відсотка опитаних заявили про свою відразу до таких людей, і близько 86 відсотків виявили співпереживання. Це свідчить про те, що українці — нормальний, європейський, толерантний народ.

Семен Глузман вважає вітчизняну систему надання психіатричної допомоги малоефективною і надто витратною. За його словами, в Україні 155 психіатричних інтернатів для дорослих, де перебувають майже 30 тисяч клієнтів. І 55 дитячих інтернатів, де утримують близько 7 тисяч осіб. Кількість психіатричних ліжок у стаціонарах перевищує необхідну норму. Поступово їх скорочують. Але водночас потрібно побудувати адекватну систему амбулаторної допомоги та реабілітації. А цього немає.

— Я їжджу по регіонах, спілкуюся з лікарями. У нас величезна кількість соціальних ліжок. Багато пацієнтів перебувають у психіатричній лікарні не за станом здоров’я, а тому, що їм немає куди йти, ніде жити. А лікарям не вигідно скорочувати ці ліжка, тому що й фінансування медзакладу скоротиться.