Щедрість душі не вимірюється грошима

Більшість мешканців Путивльського району — від малого до старого — моляться за здоров’я керівника ССК «Ярославна», депутата Сумської обласної ради від БЮТ Валерія Волкова.

— Їхня б воля — взагалі на руках носили б, — вважає керівник однієї з районних установ. — Зрештою, Валерій Валентинович, як ніхто інший в районі, заслуговує на людську вдячність і шану...

У конторі сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна», куди я заявився прямісінько з міжміського автобуса о 8-й ранку, за Валерієм Волковим уже й слід захолов. «З півгодини як поїхав в одне з ближніх сіл, щоб доправити хворого малюка до районної лікарні», — повідала мені одна з економістів контори.

Довідавшись про мету мого приїзду, співрозмовниця поклала переді мною на стіл товстелезну папку з листами: «Можливо, придасться для публікації...». Гортаючи аркуш за аркушем, дедалі більше переконувався у правдивості слів районного начальника про готовність путивлян носити депутата Волкова на руках.

Листів-прохань за п’ять років існування «Ярославни» назбиралося більше тисячі. І майже на дев’ятистах резолюція Волкова: «надати допомогу». Серед них постійна допомога ветеранам, позики на навчання дітей, операції хворим, ремонт шкіл, місцевих лікарень, доріг у селах, і один Бог відає на що ще.

Чинним законодавством депутату обласної ради визначено один прийомний день на місяць. Валерій Волков для спілкування з людьми взяв собі два. Однак і це для путивлян замало, і вони чатують на свого рятівника щодня біля офісу «Ярославни» — з ранку й до вечора. Серед них зігнуті долею і життям древні діди і бабці, молоді матері з немовлятами на руках, інваліди, хворі, керівники лікарень, шкіл, державних установ.

«Для мене Валерій Валентинович найдорожча на світі людина, яка врятувала від передчасної смерті. Коли прийшла до нього зі своєю бідою («годувальники», які офіційно оформили опікунство над старенькою, аби швидше заволодіти будинком, вдавалися до екзекуцій над бабцею, відібрали всі копійчані заощадження, продали живність, а на її місце, у хлів, відправили немічну хазяйку доживати земне життя. — Авт.) — не виставив за двері, мовляв, іди, звідки прийшла. Навпаки, наступного ж дня пройнявся моїми проблемами: написав скаргу до суду, найняв адвоката, залучив міліцію, прокуратуру. А коли суд повернув мені будинок, за свої кошти відремонтував його, купив худобу, полагодив електрику в оселі. Нині також не забуває про мене, навідується з гостинцями, допомагає в разі потреби. Тож буду молитися за нього Господу до останнього свого подиху», — розповідала 70-річна Олександра Даниленко.

— Таких людей, як наш Волков, за велінням серця готових приходити на виручку тим, хто потрапив у біду, — нині вдень з вогнем не знайдеш, — каже директор Путивльського професійного ліцею Олександр Новобранний. — Тому біля його кабінету завжди більше народу, ніж у прийомні дні до будь-якого районного чи міського начальника. Люди не бояться нести до депутата свою нужду і біду, бо, попри депутатський мандат і свій статок, він залишається одним із нас...

Бобинська школа-дитсадок і зовні, і всередині справжня дивовижа — квітники, невеликий спортмайданчик, гойдалки з чудернацькими прикрасами, ошатні класи з новенькими партами, дві спальні, кімната для забав з безліччю іграшок для малечі...

— Такою вона стала завдяки допомозі нашого опікуна Валерія Волкова, — сяє сліпучою посмішкою директор Віра Куниця. — Важко повірити, але ще якихось три роки тому наш заклад нагадував ледь не сталінградську руїну, яку навіть закривати хотіли. Та, дякувати Богу, у скрутну хвилину послав нам рятівника. Він придбав обігрівальний котел, шпалери, фарбу, нові килими, дитячі ковдри, допоміг з ремонтом. І це — неодноразова акція. На кожне свято керівник «Ярославни», немов той казковий Дід Мороз, завжди провідує нас з подарунками. До того ж без жодних нагадувань.

З болем переповіла Віра Георгіївна історію «знайомства» з новим директором одного із заводів, до якого приїхали, щоб запросити на ювілей школи:

— Уявіть собі, нас далі прохідної не пустили. Викликали директора. Вийшов. Увесь такий важний. Замість привітатися, пройшовся очима з відразою по нас, немов по порожньому місцю, й каже: «Я знаю, чого ви до мене прийшли, тому прийняти не можу». Після цього зневажливо-пихато віддалився. Чи зможе така людина співчувати іншим? Вам і в місті, і в районі скажуть: лише у директора «Ярославни» можна отримати співчуття і допомогу.

І справді казали. Ось, наприклад, слова одного з керівників районного відділу освіти Віри Черв’якової: «Жодного перебільшення, коли скажу, що на Валерієві Волкову фактично тримається вся районна освіта. Без його меценатства не менше третини шкіл вже давно б канули в Лету. Ми просимо, батьки школярів просять: підтримайте школу, інакше село вимре. І він не відмовляє. Нікому. Фінансує центр позашкільної освіти, ремонтує дитсадки, школи, виділяє автомашини. У нього душа нарозпашку: власної сорочки не пожаліє для нужденного...».

Ті ж самі слова вдячності чув у центральній райлікарні, у товаристві Червоного Хреста, районній організації ветеранів, у Молчанському жіночому монастирі, центрі позашкільної роботи, від погорільців, постраждалих від весняного паводка, переселенців-чорнобильців і багатьох інших.

Аби ніхто не запідозрив мене в упередженості, наведу одну цифру: лише в першому півріччі нинішнього кризового року, коли вся економіка фактично полетіла шкереберть, керівник ССК «Ярославна», який також не обминула криза, без публічного шуму і галасу надав допомоги майже на 300 тисяч гривень. Саме таким —скромним, непримітним і совісним має бути справжнє меценатство.

— Не шкода віддавати такі гроші, нехай навіть на благочинність? — запитую у Валерія Волкова.

— А хто буде допомагати простим людям, якщо держава повернулася до них спиною і не бачить, у яких злиднях живе народ? Можливо, тому, що можновладці забули одвічну істину: «Віддаєш — багатшим стаєш»?

Я повертався додому вже в сутінках. За вікном «маршрутки» дощ періщив як з відра. Та від щирих вчинків Валерія Волкова і людської вдячності за них на душі було світло і сонячно. Якщо в Україні живуть такі Волкови, значить Всевишній дає українцям шанс на одужання від найстрашніших хвороб і епідемій, у тому числі корупції, пожадливості і заздрощів...

Сумська область.