Стриптиз у виконанні безробітних шахтарів і металургів
Два роки тому автор цих рядків разом із колегами відвідала шахту імені Леніна в Горлівці. Хотілося на власні очі побачити, як добувають вугілля на пластах «крутого падіння». Щоправда, до самого «пекла» пішли тільки чоловіки. Я залишилася чекати у виробці. Незабаром у темряві з’явилося світло: наближалася чергова зміна. П’ятеро гірників зупинилися неподалік і заходилися роздягатися. А як іще працювати відбійним молотком там, де температура сягає 35 градусів? Пам’ятаю тодішню відверту розмову на кілометровій глибині. Шахтарі розповідали: оплата за таку роботу занизька, але іншої вони не знають. А сім’ю годувати треба. Така собі «гола правда» в прямому і переносному значенні.
Ця історія пригадалася під час прем’єри в Донецькому обласному академічному українському муздрамтеатрі вистави «Ladіes nіght. Тільки для жінок». П’єса новозеландських авторів Ентоні Маккартена та Стівена Сінклера переносить до Англії 80-х років. Типове робітниче містечко із безробітними шахтарями і металургами. Чоловіки місяцями не можуть знайти роботи і сидять у пабі. І тут одному з них потрапляє на очі газета з оголошенням вистави із розряду «тільки для жінок». Вхідний квиток на чоловічий стриптиз коштує 200 доларів. І товариство вирішує підзаробити грошей, влаштувавши власне шоу.
На очах у глядачів головні герої переборюють вагання і цнотливість. «У країні криза, всі й так із голими задами. Так чому б нам не заробити на своїх?» — заявляє один безробітний. «Ще вчора вони працювали на заводі і шахті, а сьогодні вже готові показати вам свою нижню білизну», — іронізує інший. Реакція публіки — дуже полярна. Від неприйняття нецензурної лексики, яка лунає в першому акті (мабуть, для того, аби глядачі повірили, що перед ними — справжній «пролетаріат») — до шаленої підтримки кожної репліки чи жесту. Ця вистава — не просто про шляхи подолання кризи для окремо взятої людини. І не про чоловічі принади. Вистава — про людей, які опинилися перед вибором: брати відповідальність за власний добробут на себе чи сподіватися на когось (чи на щось)?
«Ця п’єса в дуже гострій театральній формі несе дуже гуманістичний заряд, — переконаний режисер-постановник Олександр Аркадін-Школьник. — Можливо, це найважливіше — коли не треба покладатися на уряд, перемогти власні комплекси і страхи. Ця вистава йде по всьому світу, а українською мовою звучить вперше. І за сценічною мовою вона теж нова для театру: у нас давно не було сучасної п’єси».
Ролі «шахтарів-стриптизерів» у виставі виконали драматичні актори: Андрій Бориславський, Андрій Романій, Віктор Жданов, Віталій Юсупов, Андрій Єршов, Володимир Швець. Режисер зізнався, що акторам також доводилося долати стереотипи, перш ніж з’явитися у відвертих сценах. Глядачі віддали належне майстерності балетмейстера Василя Маслія та художника-постановника Володимира Медведя. Безумовно, «Ladіes nіght» стане найбільш епатажною виставою в репертуарі театру. Хоча задля справедливості варто відзначити: в нашій країні у часи кризи швидше жінки, ніж чоловіки готові радикально змінити сферу діяльності.
Після перегляду вистави поцікавилася у донецьких чоловіків, чи готові вони на стриптиз заради грошей — якщо іншої роботи немає. «Ні за які гроші!» — категорично заявив один із них — до речі, безробітний. «За п’ятсот доларів — не хочу,
Фото В’ячеслава ПАЩУКА.
