Захистити підростаюче покоління від аморального впливу медіа-простору

«Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей...»

За дослідженнями ВООЗ, українська молодь посідає перше місце у світі в рейтингу споживання алкоголю серед дітей та молоді. За інформацією МОЗ України, понад 20 тисяч молодих людей уживають наркотики, майже кожна сота дитина виховується без батьківської опіки. За даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, 35 відсотків дітей присвячують вільний час телебаченню та комп’ютерним іграм, замість того, щоб відвідувати гуртки чи спортивні секції. Щороку 25 тисяч підлітків скоюють злочини, і багато хто з них до початку власних кримінальних пригод надивився жорстоких фільмів. А продукції з елементами агресії на наших телеекранах сьогодні — хоч греблю гати. Такий стан речей не лише не відповідає стандартам життя цивілізованої країни, а й суперечить приписам Основного Закону щодо неприпустимості використання інформаційного простору на шкоду людині і суспільству.

Під час досліджень, проведених вітчизняними психологами, було встановлено, що на телевізійному екрані український глядач сцени агресії в середньому бачить кожні 16 хвилин, а в період з 19.00 по 23.00 (прайм-тайм), коли перед екраном збирається найбільша аудиторія, цей умовний інтервал скорочується вже до 12 хвилин. Частка картин, які містять сцени насильства, вражає: в середньому вона становить близько 33 відсотків всієї кінопродукції за зазначений період.

Чимало популярних, особливо російських, «рейтингових» фільмів, які часто демонструються українським телебаченням, зрежисовано за сюжетами, пов’язаними з насильством («Бандитський Петербург», «Вулиці розбитих ліхтарів», «Вбійна сила», «Бригада» тощо). Сцени насильства є у стрічках майже всіх визнаних класиків російського кіно: «Царевбивця» К. Шахназарова, «Прірва»  І. Диховичного, «Стомлені сонцем» М. Михалкова, «Ближнє коло»

А. Кончаловського, «Хрустальов, машину!» О. Германа, «Романови — вінценосна родина» Г. Панфілова та в інших відомих кінофільмах, які так полюбляє наш пересічний громадянин, особливо, якщо йому від 18 до 25 років. До цього списку можна додати й уславленого «Тараса Бульбу» із Богданом Ступкою в головній ролі.

Катастрофічна ситуація склалась довкола необмеженого показу на телебаченні телевізійних програм, окремі з яких містять у собі сцени, лексику, розмови, небезпечні для психіки підростаючого покоління. Наші діти виховуються на нецензурній лайці, «блатних» словах, їхні уявлення про суспільне життя травмуються сценами вбивств та жорстокого поводження з людьми. Унаслідок цього молода людина змалку звикає до насильства, як до прийнятного способу розв’язання конфліктів, що негативно впливає і на суспільну мораль, і на криміногенну ситуацію в країні.

Але чому саме підлітки найчастіше копіюють поведінку героїв з екрану? Це пов’язано насамперед з перехідним віком — доводять наші провідні психологи та педагоги. У цей період змінюються фізіологія дитини, її світобачення, інтереси, духовні цінності, ідеали, відносини з суспільством, стосунки з рідними та друзями. З’являється психічна нестабільність, під час якої формується своєрідна порожнеча в різних сферах розвитку підлітка. Ці прогалини потрібно заповнити певними мотивами та ідеями. І часто підліток заповнює їх переглядом фільмів та копіюванням поведінки, вчинків екранного кумира.

Випробуваним індикатором необхідності рішучих і докорінних законодавчих змін у галузі захисту суспільної моралі є громадська думка. Український інститут соціальних досліджень на замовлення Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда-Україна» на початку 2007 року провів вивчення громадської думки щодо оприлюднення сюжетів з насильством, жорстокістю на телебаченні та у друкованих засобах масової інформації. Унаслідок з’ясувалося, що 20 відсотків українців уже відмовилися від перегляду бойовиків, трилерів, фільмів із нецензурною або брутальною лайкою чи сюжетів, які принижують людську гідність. Половина опитаних готові відмовитися від перегляду програм із гостросюжетними моментами, які викликають страх, та від передач і фільмів з використанням лайки та образ. 23 відсотки громадян пропонують заборонити на телебаченні показ таких фільмів та програм.

Дані опитування громадської думки, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України торік, свідчать: від того, що нині відбувається в інформаційному просторі, в людей підвищується тривожність, дуже поширена депресія і що найголовніше — українці зневірюються у всіх і всьому. Цей висновок не можна нехтувати.

Із цим рішенням погоджується й керівництво Національної експертної комісії України з питань суспільної моралі. За його оцінками, 51 відсоток громадян вважають, що сьогочасна інформаційна політика загрожує національній безпеці України. Тому, зважаючи на те, що українці 80 відсотків дозвілля проводять біля телевізорів, потрібно впровадити регуляцію інформаційного простору на рівні національних конституційних приписів та законодавчих стандартів, прийнятих в усьому світі.

Переважно негативне ставлення нашого суспільства до показу сюжетів насильства та жорстокості має стати поштовхом до змін у сфері інформаційної, а також культурної політики держави. Як вважають фахівці НЕК України з питань захисту суспільної моралі, зміни у законодавстві необхідно проводити негайно, інакше наслідки насильства в медіа-просторі будуть невтішні: молоде покоління, якому сьогодні від 10 до 15 років, може вирости жорстоким і без жодних засад моралі.

Несправедливо закидати Верховній Раді нинішнього скликання неналежну увагу до проблем захисту моральності та психічного здоров’я нації, нейтралізації впливу на молодь інформаційної продукції деструктивного змісту. З метою захисту підлітків від сексуального насильства парламентарії ухвалили рішення про запровадження кримінальної відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру та підтримали пропозицію про необхідність запровадження кримінального покарання за окремі порушення Закону «Про захист суспільної моралі».

Цьогоріч 11 червня парламент ухвалив як закон підготовлений Кабінетом Міністрів законопроект «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру)» №3221. Стаття 301 кодексу передбачатиме кримінальне покарання не тільки за виготовлення, перевезення чи збут творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а й також за зберігання зазначеної продукції.

Перед тим Верховна Рада прийняла за основу проект змін та доповнень до Кримінального кодексу стосовно захисту суспільної моралі. Згідно з рішенням народних депутатів документ передадуть до парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності для доопрацювання з урахуванням зауважень та пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи. Після цього його внесуть на розгляд Верховної Ради у другому читанні для ухвалення як закону. Законопроектом №1340 пропонується внести зміни до Кримінального кодексу та передбачити кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі стосовно обігу продукції еротичного чи сексуального характеру, організацію або проведення видовищного заходу еротичного чи сексуального характеру, а також встановити більш суворе кримінальне покарання за ці ж протизаконні дії, якщо в їх реалізацію втягуються діти. Утім, давайте дамо чесну відповідь на запитання: чи повною мірою врахувала законотворча діяльність міжнародний досвід і в який спосіб можна поліпшити нормативне регулювання тієї сфери суспільного життя, про яку ми ведемо мову.

Нині основним законодавчим актом, яким встановлено правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, є закон про захист суспільної моралі. Цей нормативний акт не раз піддавався серйозній критиці з боку фахівців. Передусім за невиправдану звуженість предмета законодавчого регулювання. Адже, за визначенням, суспільна мораль і проблема її захисту не обмежуються боротьбою з «порнографією», зменшенням обігу «продукції еротичного та сексуального характеру» (ст. 1 закону). Тому очевидно, що закон потребує не лише змін і доповнень, а й значного розширення сфери застосування.

Насамперед суб’єктам законодавчої ініціативи потрібно подбати про організацію та координацію роботи стосовно захисту суспільної моралі. Ураховуючи вищенаведений міжнародний досвід, на мою думку, Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі слід законодавчо визнати як головний державний орган координації та контролю на міжвідомчому рівні у сфері захисту суспільної моралі з розгалуженою системою представництв у кожній області України. Такий статус дасть змогу усунути дублювання функцій комісії іншими державними інституціями.

Крім того, до сьогоднішнього дня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення має обмеження у правах законодавчої ініціативи. Вона не може оперативно реагувати на порушення в галузі суспільної моралі, адже для винесення рішень потрібні експертні висновки, яких треба довго чекати. Відповідно до цього було б доцільним внести зміни до закону щодо швидкого реагування на порушення.

Парламентаріям також варто було б прислухатися до думки керівництва ради щодо механізмів координації роботи міжвідомчої комісії при Міністерстві культури і туризму, експертної комісії з питань суспільної моралі, а також Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Це дасть змогу уникнути суперечностей в роботі цих комісій, які часто виносять різні рішення з одного і того ж питання.

Доцільним вважаю зобов’язати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення разом з іншими наглядовими органами розробити та запровадити нову систему критеріїв для оцінки телевізійної та кінематографічної продукції, яка пропонується для широкого показу на загальнодоступних (зокрема, кабельних) телеканалах. Також важливо законодавчо закріпити механізми державного контролю за обігом інформації в мережі Інтернет з метою обмеження доступу українських користувачів до сайтів, які пропагують ненависть, жорстокість, порнографію.

Для узгодження чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, на моє переконання, є необхідність викласти у новій редакції і сам закон про захист суспільної моралі, в якій, зокрема, передбачити уточнення понятійного апарату та доповнення його новими дефініціями, вдосконалення положень стосовно заборони обігу продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, порядку розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порядку видачі документу дозвільного характеру — експертного висновку про відповідність продукції законодавству про захист суспільної моралі, умов та порядку ліцензування діяльності з обігу продукції еротичного характеру, державного нагляду і контролю у сфері захисту суспільної моралі.

Зрозуміло, що внесення змін у базовий закон, у свою чергу, спричиняє необхідність запровадження новацій в інші законодавчі акти: у Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, закони про ліцензування певних видів господарської діяльності, про інформацію, про рекламу, про друковані засоби масової інформації, про телебачення і радіомовлення, про кінематографію, про видавничу справу, про охорону дитинства, про театри і театральну справу, про гастрольні заходи в Україні, основи законодавства про культуру. Зокрема, доцільно вести мову про такі новації.

Буде своєчасним і доцільним прислухатися до ініціативи багатьох громадських організацій та облдержадміністрацій про заборону пропагування у засобах масової інформації наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, тютюнокуріння та інших шкідливих звичок, насильства і жорстокості, неповаги до національних і релігійних святинь, невігластва, неповаги до батьків та сімейних цінностей, а також розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Уважаю також, що вкрай потрібною для морального та психічного здоров’я підростаючого покоління стане заборона використання елементів насильства і жорстокості, грубих та брутальних слів, ненормативної лексики та непристойних висловів і жестів, а також демонстрація актів вандалізму, позитивного оцінювання насильства, тіл померлих чи тяжкопоранених людей, сцен, що викликають страх чи жах, заохочують каліцтво чи самогубство у рекламі, мобільному контенті, в комп’ютерних іграх та інших іграх для дітей, у друкованій продукції та поліграфії, розрахованій на дітей, а також в анімаційних фільмах та фільмах, що не мають обмеження глядацької аудиторії, дитячій відео- та аудіопродукції, дитячих теле-, радіопередачах та видовищних заходах.

З метою обмеження доступу українських користувачів до інтернет-ресурсів, які пропагують людиноненависництво, жорстокість, порнографію та різні форми збочень, буде доречним зобов’язати організації та провайдерів, які здійснюють управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня «UA», вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо блокування доступу до електронних інформаційних ресурсів (їхніх частин), визначених Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі протиправною інформацією, а також видалення з українського сегмента мережі Інтернет зазначених ресурсів за рішенням суду.

Пропоную також заборонити розповсюдження реклами (в тому числі анонси кіно- і телефільмів), в якій використовується інформація у текстовій, візуальній чи звуковій формах, що містить елементи чи позитивну оцінку насильства та жорстокості, цинізм, грубі, брутальні слова, ненормативну лексику та непристойні вислови, демонстрацію актів вандалізму, тіл померлих чи тяжкопоранених людей, сцен, що викликають страх чи жах, заохочують каліцтво чи самогубство, а також інформацію, що принижує людські честь і гідність, розпалює національну, расову та релігійну ворожнечу, іншу інформацію, що здатна спричинити або спричиняє шкоду моральному здоров’ю населення. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщувати лише в час, відведений для показу таких фільмів.

За аналогією з міжнародною практикою можна запропонувати українським телеканалам утримуватися від показу сцен насильства з 6.00 до 22.00. І, крім того, використовувати систему знаків вікових рейтингів і в публікаціях телепрограм, і перед їхньою демонстрацією в ефірі.

У пунктах відеопрокату, продажу CD- та DVD-дисків також незайве чітко дотримуватися аналогічних правил вікових обмежень: для цього на кожному лазерному диску із записом аудіо- та фотозображень, фільму чи комп’ютерної гри покупці повинні мати можливість прочитати зазначені вікові обмеження або переконатися в їх відсутності.

Запропоновані законодавчі зміни, на моє переконання, забезпечать охорону духовних цінностей у суспільстві, унеможливлять пропаганду в ЗМІ культу насильства і жорстокості, захистять молодь від інформації, що загрожує їхньому фізичному, інтелектуальному, психологічному стану, розширять правові гарантії захисту неповнолітніх від будь-яких форм розбещення. Зрештою, від цього виграє моральний і духовний стан нації. І, безперечно, — майбутнє України.