Це довели американські вчені, склавши найповнішу карту здоров’я населення США під час Великої депресії (1926—1932 роки) та після неї.
Автори дослідження врахували зменшення споживання алкоголю й тютюну, зниження кількості травм на виробництві, зменшення пов’язаних із роботою стресів і ненормованого робочого дня. Тенденції у зміні економічного здоров’я країни виявилися прямо протилежні здоров’ю фізичному: етапи економічного зростання супроводжувалися збільшенням рівня смертності, тоді як погіршення стану економіки приводило до збільшення тривалості життя.
Так, через хвороби в розпал економічної депресії помирали в середньому 100 людей на 100 тисяч населення, тоді як безпосередньо перед початком кризи цей показник дорівнював 150. До того ж під час депресії збільшилася тільки кількість смертей через самогубства.
Причинами таких змін автори дослідження вважають зменшення кількості вживаного алкоголю і тютюну за часів економічних підйомів і спадів. У важкі часи велика частина населення змушена відмовитися від цих згубних і часто недешевих задоволень. Окрім того, економічний спад супроводжується, на думку вчених, зниженням виробничого навантаження на людей, і пов’язаних із ним стресів, а також виробничих травм і нещасних випадків на дорозі.
Ще одним чинником, котрий підвищує рівень здоров’я населення, американський учений вважає соціальну взаємодію. Велика згуртованість людей під час загального занепаду приводить, на його думку, до кращих показників фізичного здоров’я.
