Напевно, ще не один раз буде таке в українській практиці, коли одного разу прийдуть представники банку і скажуть: за годину часу підприємство буде зупинене. І... натиснуть на рубильник, встановлений у трансформаторній будці.

І нікого не цікавитиме, за які гроші житимуть люди, хто годуватиме їхніх дітей. І увагу не звернуть, приміром, на такий факт, що криза на дворі й чоловіки у тих жінок, викинутих сьогодні на вулицю, давно вже не працюють — бо нема де заробляти здоровим і сильним чоловікам у Новояворівську, що на Львівщині. Колись найпотужніший місцевий годувальник — яворівська «Сірка», давно став і тим прирік навколишні містечка та села на напівголодне і безрадісне існування.

І ось тепер близько 100 працівників (здебільшого це жінки) на непевний час залишилися без роботи — по суті, поки що за воротами ТОВ «Фабрика латексних виробів «Перфект» — єдиного в Україні виробника презервативів. Досить потужного, до речі, підприємства, яке щороку нарощує обсяги виробництва і вже охоплює 20 відсотків українського ринку. Продає продукцію і за кордон — у Польщу, Росію, Угорщину. Тобто, напевно, могло б сплачувати кредити банку, однак тут, так видається, найшла коса на камінь.

Єжи Конік, співвласник фабрики (51 відсоток акцій) — чоловік до протистояння і боїв за власний бізнес звиклий. Почесний голова асоціації польських підприємців в Україні, він колись взяв активну участь у боротьбі за торговий центр у самому центрі Львова, і тепер, хоч і розчарований щоденними збитками (однієї сировини пропало 20 тонн загальною вартістю 60 тисяч євро), однак налаштований по-бойовому.

«Особисто я вже переживаю друге рейдерство в Україні. Але й цих за допомогою судів переможу. Хоча дехто у приватних розмовах радить просто взяти «болгарку» й розрізати двері трансформаторної будки, увімкнути електрику та спокійно розпочати роботу. Мовляв, правда і так на нашому боці. Але ми цього не зробимо, бо не хочемо уподобитися тим, для кого закон не писаний», — каже польський інвестор.

У чому ж підкилимна причина конфлікту? Єжи Конік заявляє, що начебто «вельми солідний український банкір М., який усю цю кашу й заварив, має особистий інтерес до «Перфекта», адже водночас володіє приватною структурою, яка має значний відсоток акцій фабрики». Зі слів польського інвестора, українські банкіри наполягали й наполягають на збільшенні ціни на презервативи, мовляв, так легше буде сплачувати кредит. Однак фірма не хоче ставити підніжку профілактиці населення від СНІДу, просто не має на це морального права. Тому вирішили підвищити прибутки за допомогою розширення географії збуту продукції та подвоєння виробництва.

До речі, пан Конік не проти погасити кредит. На щастя, криза не зачепила фабрики, бо з-за кордону надходить оплата в доларах. Мало того, готовий заплатити борг особисто, але наполягає на тому, щоб у такому разі кредитна угода була переписана на нього. А банк на це не йде, обстоюючи думку, що в такій справі участь брати мають усі засновники.

У свою чергу пан Конік потрясає перед журналістами листами, в яких запрошує другого основного засновника принаймні взяти участь у загальних зборах акціонерів — декілька листів уже надіслав, однак ніхто не з’являється. Отож немає можливості збільшити установчий фонд на 3 мільйони, а Єжи Конік на цьому теж наполягає. Якщо ж він особисто проплатить кредит чи в односторонньому порядку збільшить статутний фонд, то автоматично майже половина суми буде рахуватися проплаченою й іншими засновниками. А який бізнесмен на це піде?!

Що стосується ухвали Господарського суду у Львівській області від 7 вересня 2009 року щодо арешту майна ТОВ «Фабрика латексних виробів «Перфект», то там ніде не зазначено — зупинити виробництво, а лише — накладено арешт на майно. Тобто не можна псувати обладнання і відчуджувати його, а працювати, на думку Коніка, можна. Адже інакше значно складніше буде виплачувати кредит.

Польський інвестор вважає, що все це є не що інше, як спроба рейдерського захоплення ТОВ «Фабрика латексних виробів «Перфект». У зв’язку з цим Товариство вже звернулося до Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, Верховного Суду та Генеральної прокуратури».

До речі, охороняється лише трансформаторна будка, а в цехи, де немає освітлення, — будь ласка, заходь. Журналісти в тому переконалися. І за такої умови все обладнання, звичайно, легко пошкодити. Та не в цьому, очевидно, вся проблема.

Тим часом усі робітниці крізь сльози криком кричать — чим годуватимемо дітей? Хто заплатить нам за бездіяльність? І взагалі — що ж далі буде?..

Цікаво, що ніхто з представників влади, хоча про пікети і приїзд журналістів було повідомлено заздалегідь, на територію фабрики не прийшов. Не було тут і представників профспілки. Можна, звичайно, запитати: та чи на приватних підприємствах у сто робітників взагалі діє якась профспілка? Можливо, й діє... Усі знають, що на території Євросоюзу перш ніж натиснути на рубильник, усе це було б проговорено з профспілками. А більшість наших профспілок займаються чимось іншим. Тут уже не до робітників!

Напевно, саме профспілки мали б наполягати на прийнятті Верховною Радою закону чи підзаконних актів, які регламентували б таке припинення діяльності підприємств, наполягали б на тому, щоб заздалегідь про це повідомлялося (і це було б десь та задокументовано теж заздалегідь). А то в нас ні процедура зупинки підприємств не розписана, ні означено, як у цьому випадку бути з людьми, хто ж має платити за простої —той, хто натиснув на рубильник, чи той, хто, маючи можливості проплачувати кредит, чогось зволікає? Без сумніву, з допомогою судів чи без них, а грошовиті люди у своїх стосунках розберуться, до того ж свій інтерес не пропустять. З інтересом складніше лише у простих людей. Вони зі своєю бідою, як правило, залишаються на самоті...

На знімках: Єжи Конік біля опечатаної трансформаторної будки; працівники «Перфекта», які не знають, як жити далі.

Фото автора.