Родина Назаркевичів із села Брищі Млинівського району облаштувала на своєму обійсті садок-музей. Тож цікаві автотуристи, які проїжджають трасою Дубно—Луцьк, часто зупиняються біля цієї садиби.
— Недавно до нас завітала польська делегація, — розповідає Валентина Назаркевич, якій, власне, і належить ідея щодо створення музею. — Їхали вони з Луцька, шукали гарне місце, щоб зупинитися та відпочити, й уздріли наш садок. А в нас такий принцип — нікому не відмовляти в гостинності. Пробули поляки в садку-музеї зо дві години, й, за їхніми словами, всю дорожню втому як рукою зняло. Казали, що щось подібне облаштують і на своїх обійстях, бо це вже й не так складно.
Такі музеї просто неба, вважає пані Валентина, ще й повчальні, бо молодь дізнається про речі, якими користувалися в побуті їхні прадіди та прабабці:
— Скажімо, часто хлопців та дівчат дивує коловерток, який стоїть під яблунею. На таких зараз ніхто вже не пряде, а раніше це був, по суті, обов’язковий атрибут у хаті. І для нашої бабці Марії, у якої цей предмет ми взяли, і для її попередників. Подібне можна сказати і про верстат, на якому ткали килимки. Ним також бабця користувалася. Маємо намір зняти його з горища і поставити в садку. Хай нагадує людям старовину. Як і колишня праска, що нагрівалася від жарин, і дерев’яні гребінці, і веретено, й терниця, і глечики, яким вже по сотні років, а вони ще цілі-цілюсінькі.
— У створенні музею-садка брала участь вся наша сім’я: мама, тато, брати і я, — долучається до розмови донька Валентини Назаркевич Антоніна. — Тато з братами у садку старовинній тин збудували, облаштували ставочок. А ми вже з мамою усе доповнили старовинними речами, насадили багато квітів.
— Фактично квіти не перестають цвісти у нашому садку, — каже Валентина Назаркевич. — Щойно зійшов сніг, як з’являються проліски, а завершують квітковий цикл хризантеми. Було якось, що вони в нас майже до нового року у всій своїй красі протрималися. Загалом у садку — понад сто видів квітів. Є і рідкісні, навіть чорні тюльпани. Звичайно, все це потребує догляду, коштів. Чоловік інколи дивується, де гроші з сімейної «казни» діваються. А це я поштою насіння квітів з Харкова виписую. Але краса варта будь-яких затрат.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
На знімках: наймолодший з Назаркевичів випробовує вуса в козака, що стоїть у їхньому садку; фрагменти музею під відкритим небом.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.