Кінець кварталу парадоксів

Міністр промполітики Володимир Новицький ще задовго до кінця місяця сумнівався в тому, що металургія покаже кращий результат, ніж у серпні. І з огляду на низькі ціни на металопродукцію у світі, і з огляду на низьку результативність державних преференцій. Власне, мабуть, і судячи з куцих надходжень валютної виручки, на що скаржився Нацбанк, аналізуючи причини падіння гривні в першій половині місяця.

Не відновили виробництво міндобрив на «Рівнеазоті», «Кримському титані», «Сумихімпромі», «Дніпровському заводі міндобрив» після зниження рівня світових цін і фактичної втрати конкурентних позицій (російські міндобрива привабливіші через низьку ціну природного газу).

Різке охолодження економіки за відсутності кредитних ресурсів і держзамовлень найбільше позначилося на будівництві та машинобудуванні. Тож базові галузі промисловості не вийдуть на динаміку минулого року. Поза тим спиратися на кризові індикатори через вкрай низьку базу порівняння не варто. Вона мінімізує негативний тренд через стрімке промислове падіння на фініші 2009-го. І ця база даватиме арифметичний приріст у першій половині 2010-го. Але мізерна результативність ще не означає відсутність результату. Тому МВФ з розумінням ставиться до того, як уряд виконує програмні зобов’язання.

Джордж Сорос на саміті в Ялті зазначив, що країна стояла на межі дефолту. Це так, але вже не стоїть. Але місяць показав, що реальний сектор економіки не готовий брати кредити на розвиток за ринковими ставками через нездатність їх обслуговувати, а банківська система не готова їх видавати. Наразі уряд продовжує втрачати доходи для фінансування соціальних зобов’язань, якими перенасичений держбюджет. Про це свідчить і початок розміщення серед населення власних боргових паперів у вигляді казначейських облігацій, і наміри якомога дорожче продати Одеський припортовий завод (ОПЗ), і суперечливе посилення фіскального тиску на бізнес. Загальний фонд держбюджету за підсумками року може недорахуватися 20 мільярдів гривень збору з ПДВ і 10 мільярдів гривень — з податку на прибуток.

Вимога Партії регіонів законодавчо збільшити прожитковий мінімум і розмір заробітної плати примушувала збільшити видатки держбюджету на сотні мільярдів гривень, тому сприймалася і як граната — під двері Мінфіну, і як підкладена свиня усім іншим. Ініціатори запевняли, що це соціальна доцільність, а не гримаса політбізнесу. (Нагадаю, у серпні реальна заробітна плата знизилася на 11,3 відсотка проти серпня минулого року, а середня —зменшилася проти липня ц. р. на 89 гривень). Але дві третини громадян, як показало соцопитування «Українського демкола» на замовлення Інституту політики, не повірили. А відтак — привітали курс на підвищення стандартів життя у міру подолання кризових явищ в економіці, який простежується в урядовому проекті держбюджету-2010.

Це не означає, що проект збалансований, а цьогорічний бюджет уникне неабиякого дефіциту. Уряд недооцінив катастрофічного падіння державних доходів. Звідси — гра не за правилами: проект держбюджету-2010, скажімо, зверстали нашвидку на основі заветованих Президентом країни змін до Бюджетного кодексу. Звідси — тяжіння до ручного управління: Окружний адмінсуд Києва, приміром, скасував обов’язкові пенсійні внески для платників єдиного податку, нагадавши тим само, що податкове поле регулює парламент, а не уряд, закони, а не постанови. Звідси — шкідлива агресивність по відношенню до платників податків: ініційовано підвищення ставок акцизного збору, запроваджено авансові внески зі сплати податку на прибуток, звужено права підприємців на одержання податкового кредиту тощо. Уряд перетворює любих друзів на запеклих: згадайте перехід права на розробку і видобуток корисних копалин від приватних власників до НАК «Нафтогаз України»! Зрештою, уряд блефує, бо того вимагають умови передвиборної гри політиків і бізнесменів в єдиній іпостасі. А ще тому, що один блеф породжує інший, тому цим можна знехтувати. Наприклад, аж ніяк не всі підприємці сплачували пенсійні внески і це нікого не обходило.

За день до приватизації Одеського припортового заводу (ОПЗ) я написав парадоксальне: ми маємо цілеспрямований бардак. Представник «Нортіми», яку оголосили «щасливчиком ненадовго», порівняв конкурс з цирком. Упевнений, що це спало на думку багатьом, кому розповіли, як олігарх, який наполягав на забороні приватизації ОПЗ, придбав його за 5 мільярдів гривень. Або як Прем’єр-міністр, котра рішуче наполягала на проведенні конкурсу, не менш рішуче санкціонувала його недійсність. Рішення конкурсної комісії щодо визнання торгів недійсними, представник «Нортіми» пообіцяв оскаржити в суді. Нічого страшного, якщо навіть злукавив — тоді ОПЗ, швидше за все, залишиться в державній власності. Але якщо не злукавив, то, як на мене, довести в суді чистоту оголошених результатів конкурсу для юристів, які на цьому вже «зуби з’їли», буде нескладно. Однак, момент! Хтозна, чи є у «Нортіми» акціонер з достатньою кількістю природного газу для нормальної роботи ОПЗ, однак важко уявити, що Ігор Коломойський не передбачав перебігу подій у ФДМУ. А якщо так, то ти не повіриш: ОПЗ може перейти в руки «Нортіми» за ще меншу суму, ніж 5 мільярдів гривень (з огляду на відшкодування збитків, які зазнала «Нортіма» під час підготовки до конкурсу), а група «Приват» постати донором передвиборної кампанії глави уряду. Скажете, неймовірно? Але так само неймовірно опротестували перший продаж «Криворіжсталі».

Продаж таких активів — фішка політичного бізнесу. А тому не обійшлося без багаторівневих домовленостей, багатостороннього блефу, прихованого від спостерігачів. Хто саме блефував — стане зрозуміло пізніше.

В останній декаді гривня міцніла проти долара США не тільки завдяки тому, що Нацбанк нарешті змінив правила аукціонів для юридичних осіб з продажу валюти і тому, що нарешті спливав квартал парадоксів. А ще й тому, що потенційні претенденти на ОПЗ збирали на ринку гривню для внесення неабияких застав. Той, хто купував долари США, навіть не підозрював, що є інструментарієм тієї закулісної гри, яка в політичному бізнесі називається блефом, а в народі — цирком.