Луганщина
У Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка разом з Інститутом літератури НАН України проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію, присвячену творчій спадщині Івана і Надії Світличних. Конференція зібрала науковців із Києва, Харкова, Сум, Кам’янця-Подільського, Івано-Франківська та деяких інших регіонів. Говорили про те, що, на превеликий жаль, для багатьох наших сучасників «шестидесятники» невідомі, наче їх і не було. Уявлення про літературу сформовано шкільною програмою, у якій до кінця ХХ століття не знайшлося місця дисидентам 60-х років. Сьогодні ця прогалина заповнюється. Історії життів «шестидесятників» схожі. Вони виросли в післявоєнний час. Відрізнялися яскравими спалахами неординарної творчості, сплесками громадянської активності, за що й розплачувалися. Арешти, табори, заслання, в’язниці, рання смерть від захворювань, отриманих в ув’язненні. З кінця 1950-х років молодий літературознавець Іван Світличний, який народився на Старобільщині, стає ідейним наставником українського «шестидесятництва». У 36 років був вперше заарештований. У 1973 році, після другого арешту, засуджений на сім років таборів суворого режиму і на п’ять років заслання. Усі ці роки Світличний продовжував літературну роботу.
Учасники конференції звернулися до керівників області та Старобільського району з проханням увічнити пам’ять Івана Світличного на Луганщині. Науковці пропонують присвоїти Половинкинській школі та Старобільській районній бібліотеці ім’я Івана Світличного, перейменувати вулиці в Луганську, Старобільську, Антрациті та в селі Половинкине, де жили й працювали Іван та Надія Світличні.
