Із досьє «Голосу України»

 

Уже понад чверть століття Ужгородський коньячний завод очолює Володимир ГІсем. Він також є головою ради, генеральним директором корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості «Закарпатсадвинпром», віце-президентом Української корпорації з виноградарства та виноробної промисловості «Укрвинпром», членом експертної комісії міжнародної організації винограду і вина (Париж), депутатом обласної ради трьох скликань, членом постійної комісії з питань управління майном і приватизації.

Народився Володимир Васильович у селі Голубиному Свалявського району 29 вересня 1949 року. Після здобуття освіти у Свалявському політехнічному технікумі за фахом «Технологія виноробства» працював у винрадгоспі імені Шевченка Виноградівського району, потім — головним інженером Плосківського заводу мінеральних вод у Свалявському районі. Вступив до Одеського технологічного інституту харчової промисловості імені Ломоносова, а після його закінчення знову повернувся до виноробної справи. Нагороджений орденом «Святий князь Володимир», Срібним орденом «Слава на вірність Вітчизні», Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, а за багаторічну доброчинну діяльність і меценатство — міжнародним орденом святого Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі». Заслужений працівник промисловості України.

Нині, коли українська виноробна галузь переживає не найкращі часи, тримається вона хіба що на патріотизмі й невичерпному ентузіазмі таких залюблених у справу людей, як генеральний директор корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості «Закарпатсадвинпром» Володимир Гісем. Ужгородський коньячний завод входить до трійки найбільших виробників вітчизняних коньяків, а за якістю лідирує серед них. Його продукцію знають і в Україні, і в зарубіжжі. Уже не перший рік підприємство виграє тендер на постачання коньяків Міністерству закордонних справ України, і там під час дипломатичних прийомів їх оцінюють зарубіжні гості нашої держави. Добре знають закарпатські коньяки в посольствах і консульствах більшості держав світу.

 

Торговельна марка «Тиса» — візитка Закарпаття

До складу корпорації «Закарпатсадвинпром» входить 25 господарств і підприємств. Вони ґаздують на 2500 гектарах виноградників і на 1724 гектарах плодових насаджень та ягідників як на Закарпатті, так і в інших регіонах України. Головною метою створення корпорації «Закарпатсадвинпром» було відродження багаторічних насаджень у господарствах різних форм власності на основі прогресивних технологій вирощування плодів, ягід, винограду та їхньої переробки, а також збільшення виноградних плантацій на 250—300 гектарів щороку. 

Підприємства корпорації виробляють вина в широкому асортименті. На різних конкурсах — і в Україні, і за рубежем — ці вина здобули 72 медалі, з яких понад 20 золотих, 41 срібна та 5 бронзових.

Та все-таки предметом особливої гордості корпорації є коньяки. Як стверджують тонкі знавці цього елітного напою, коньяк «Закарпатський», марочні «Тиса», «Карпати» та «Ужгород» не поступаються французьким. І передусім завдяки таким чинникам: виноградники корпорації розташовані винятково в екологічно чистій місцевості, висока майстерність фахівців, безумовне дотримання технології та сучасне обладнання.

— Наприкінці п’ятдесятих років минулого століття в селі Великі Лази Ужгородського району була закладена в дубові бочки перша партія коньячного спирту, а в 1962 році випущено перший коньяк «Три зірочки», — розповідає Володимир Гісем. — Оскільки цехи розташовувалися в непристосованих приміщеннях, то в 1967 році на околиці Ужгорода розпочалося будівництво цехів витримки коньячних спиртів, купажу, спиртокуріння і в 1970-му виробництво перебазувалося до Ужгорода. Наше підприємство спеціалізується нині на випуску коньяків торгової марки «Тиса» віком від трьох до дванадцяти років. Виготовляються вони за класичною технологією з коньячного спирту власного виробництва, тобто з екологічно чистої сировини, мають неповторний аромат і вишуканий смак. Саме це принесло їм визнання і славу. Нині виробляємо шість видів коньяків: ординарні — «Три зірочки», «Закарпатський», «П’ять зірочок» та марочні — «Тиса», «Карпати» й «Ужгород». Підтвердженням високого іміджу нашої марки є вітчизняні та міжнародні виставки в Києві, Ялті, Новій Каховці, Кишиневі, Сочі, Єревані, Санкт-Петербурзі, Москві, Будапешті. Понад 30 золотих, 20 срібних та 6 бронзових медалей привезли ми звідти. Золотий приз «За якість коньяків» здобули в Парижі, Європейський — в Оксфорді. Не кажу вже про те, що підприємство — постійний переможець конкурсу «100 кращих товарів України».

І ось свіжі новини. Як повідомив голова центральної дегустаційної комісії «Укрвинпрому» України Едуард Михайлянц, на Міжнародному конкурсі «Ялта. Золотий грифон-2009», що проходив у Криму під егідою УААН, Національного інституту винограду й вина «Магарач», Міжнародної федерації союзу виноградарів і виноробів країн СНД під патронатом міжнародної організації винограду і вина (Париж), ординарні коньяки «Закарпатський» та «П’ять зірочок» отримали відповідно Велику золоту та золоту медалі, серед марочних коньяків у своїх номінаціях «золото» вибороли «Тиса», «Карпати» та «Ужгород». І це за того, що участь у конкурсі брало 76 підприємств і торгових палат із 16 країн світу.

— Ужгородський коньячний завод був запрошений і на вісімнадцяту виставку-ярмарок «Агрорусь-2009», яка проходила в серпні у Санкт-Петербурзі, — розповів Едуард Михайлянц. — Закарпатці повернулися додому з черговим тріумфом. Марочні «Тиса», «Карпати» та «Ужгород» і ординарний «П’ять зірочок» завоювали золоті медалі. Ужгородський коньячний завод відзначено Дипломом. А вже у вересні на шістнадцятій спеціалізованій міжнародній виставці-ярмарку в Сочі золоті медалі отримали коньяки «Закарпатський», «Тиса», «Карпати», а «Ужгород» — золоту медаль та гран-прі.

Хто захистить виробника від фальсифікатора?

— Володимире Васильовичу, попри всі здобутки, іміджу закарпатських, та й не тільки, напоїв величезної шкоди завдають так звані «аматори», а іншими словами — фальсифікатори.

— Не лише іміджу. Йдеться про величезну шкоду здоров’ю тих, хто цю гидоту споживає. Дивує, чому виконавча влада та правоохоронні органи не здатні забезпечити захист справжнього виробника. У кращому разі фальсифікатора оштрафують та вилучать отруйну рідину, яку він продукує шляхом змішування спирту, барвників, ароматичних добавок у звичайній ванні чи навіть у пластмасових діжках. Уявіть собі: коньяк і пластмасова діжка! Дехто виготовляє пійло навіть із додаванням морилки для дерева. Згідно з висновками лабораторних випробувань, проведених спеціалістами ДП «Закарпатський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», це пійло є непридатним для вживання, становить особливу небезпеку для здоров’я та життя людей. А уявіть, скільки коштів оминає в цьому разі бюджетну кишеню держави, потрапляючи в кишені ділків.

— До слова, нові акцизні марки, введені торік, мали стати своєрідним шлагбаумом для проникнення сурогату до споживача.

— З новими акцизними марками повторюється така само історія, як зі старими. Якимсь чином вони потрапляли в Україну, як засвідчували контрольні закупки, навіть з Угорщини та Польщі. Але в тюрму за це ніхто не сів, хоча акцизна марка — це той само казначейський знак. Те саме стосується й ковпачків, якими коркуються пляшки. А щодо акцизу та акцизних марок, то їх збільшення, як і встановлення півмільйонної вартості ліцензії на реалізацію наших виробів, вважаю новим кроком до знищення вітчизняного виробника. Воно однозначно тягне за собою лише одне — здорожчання нашої продукції, а отже, знижує її конкурентоспроможність порівняно із зарубіжною. Ввозиться вона, як відомо, на пільгових засадах. Хіба це не відверте до цинізму рейдерство? Окрім іншого, здорожчання продукції вітчизняних заводів потягне за собою нову хвилю фальсифікату — «продукувати» його стає вигідніше. Чи не логічніше було б посилити карні заходи впливу до всіляких ділків, адже ефективна боротьба з цим явищем дала б змогу забезпечити у два з лишком рази збільшення надходжень до бюджету, ніж підвищення вартості акцизних марок.

Наші інтереси нібито захищають численні силові і правові структури, проте реальних кроків у цій справі вони не роблять. Якщо так, то нехай держава дозволить захищатися нам самим. Вважаю, що вкрай назріла необхідність створення відповідної Державної інспекції при Мінагрополітики України. Такі пропозиції не раз вносилися корпорацією «Укрвинпром» і, зокрема, першим заступником генерального директора Володимиром Кучеренком. Та віз і нині там. Значить, комусь це вигідно. І ще одне. Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового» передбачено, що виробництво цих спиртів здійснюється на державних підприємствах, а також на підприємствах, незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Тобто «ліві» напої на споживчий ринок потрапляти не мали б. Але закон цей — віртуальний.

Немає пророка, або Реквієм за вітчизняним

— Відомо, що для виготовлення пляшки навіть ординарного коньяку потрібно, починаючи з посадки винограду, як мінімум одинадцять років.

— Якщо порушити цей ланцюжок, наслідки можуть стати незворотними. Та попри всі наші зусилля з боку держави ведеться політика подвійних стандартів, негативи від цієї, з дозволу сказати, державної політики ми відчуваємо в повсякденній роботі. Бо чиновники від влади своїми діями чи бездіяльністю сприяють процвітанню тіньових структур, які постачають на ринок держави продукцію, що виготовляється з кричущими порушеннями всіх технологічних норм. А це тягне за собою негативні і соціальні, й економічні наслідки. Сучасна державна політика щодо вітчизняного винороба є продовженням сумнозвісних горбачовсько-лігачовських реформ під ніби й благородними намірами боротьби з пияцтвом та алкоголізмом. Що, після того на теренах колишнього Союзу пияків й алкоголіків поменшало? Навпаки. Але збільшилося число тих, хто помирав через отруєння всілякими сурогатами. Таке спостерігаємо нині і в Україні, щоправда, ведеться ця диверсія більш витонченими методами. Нинішній курс спрямований проти вітчизняної галузі шляхом непомірного податкового тиску і преференцій на підтримку наших конкурентів — іноземців. Усім відомо, як впали сьогодні доходи населення, а отже, і його купівельна спроможність. Тож продукція на складах і в торговельній мережі залежується, а виробника змушують платити 25 відсотків податків на прибуток. І ще одне. Наше підприємство не працювало у зв’язку із реконструкцією виробництва, але податок на розвиток та відкриття нових робочих місць треба було сплачувати. За кордоном, у разі коли розвиваєш виробництво й відкриваєш нові робочі місця, тобі надають податкові канікули, та ще й дякують...

Абсурдна ситуація складається, коли закладаємо нові плантації. Оскільки оборотних коштів на розкорчування площ, підняття плантажу, встановлення шпалери не вистачає, беремо кредит у банку, проте від сплати горезвісного ПДВ нас не звільняють. Хоча ніякої додаткової вартості протягом цього часу ми не створюємо. Держава ж чинить за принципом: хто тягне, того ще й поганяють. Однак рекламний бізнес, який нічого не продукує, оподатковується в якихось 0,3 відсотка... Ми ж, виробники, вже втомилися навіть від перелічення кількості податків. Чи не можна запровадити 3—5 їх видів і на цьому зупинитися? Але, очевидно, й це комусь вигідно...

Інше. Для того, щоб мати на період витримки коньяків оборотні кошти, ми змушені брати кредит під 25 відсотків річних. Період цей — від п’яти до десяти років. Тож за цей час фактично сплачуємо цілих 250 відсотків.

— А як почуватимуться наші виноградарі й винороби після вступу України до СОТ?

— За словами Володимира Кучеренка, ця галузь уже давно опинилася в надзвичайно складній ситуації. Бо її розвиток з боку держави нехтується. Вступ України до зони вільної торгівлі та СОТ — це, безперечно, прогрес. Проте хоч якусь відкриту інформацію про перебіг і результати цього переговорного процесу, який ведуть представники держави від імені нашої галузі, годі шукати. Чи не станеться так, що через відсутність гласності Україна стане заручницею обставин, за яких виноградарство і виноробство буде знищено? Це й короткі терміни перехідного періоду, і впровадження нульових ставок ввізного мита для імпортних вин, і багато чого іншого. Де гарантія, що інтереси нашої галузі, тобто національні інтереси України, не буде знехтувано на догоду інтересам іноземного виробника? Йдеться насамперед про такі важливі для українських виноградарів і виноробів речі, як збереження інтелектуальної власності щодо географічних назв вітчизняних вин, коньяків і шампанського України на її внутрішньому ринку, захист аборигенних сортів винограду і виробництво з нього унікальних напоїв, гармонізація стандартів із міжнародними вимогами, компенсація втрат та інше. Тому вкрай необхідні узгоджені дії всіх тих міністерств і відомств, котрі ведуть перемовний процес із представниками Єврокомісії, із професійними організаціями, які захищають інтереси галузі. Із вступом України до СОТ ми мали б набути права називати коньяк і шампанське українськими. Відповідний документ прийняла Верховна Рада України, та уряд вчинив навпаки. Хіба це не дискримінація вітчизняної продукції? Та й, зрештою, позбавлення права українця обирати на полиці магазину той товар, який він хоче. Сподобався французький — купуй французький, до вподоби український — придбавай його.

...А караван іде

— Але ж виноградарство, попри найрізноманітніші труднощі в його становленні й розвитку, — чи не єдина високорентабельна галузь аграрного сектору економіки Закарпаття. А корпорація «Закарпатсадвинпром» — один із флагманів галузі.

— Вона щорічно поповнює бюджет області 12—14 мільйонами гривень. Окрім коньяків та вин, корпорація випускає мінеральну воду «Плосківська», що ідентична «Боржомі», а також різну плодоовочеву консервну продукцію. Це соки, компоти, джеми, маринади. Робота переробних підприємств спрямована на наповнення споживчого ринку високоякісними, екологічно чистими вітчизняними продовольчими товарами за доступними цінами. Асортимент виробів становить майже 40 найменувань. Є перспектива для того, щоб довести їх і за п’ятдесят.

— Володимире Васильовичу, в першому півріччі Ужгородський коньячний завод дещо знизив обсяги продажу коньяку. Це наслідок підвищення ставок акцизного збору і, відповідно, здорожчання напою?

— Я б так не сказав. Попит на нашу продукцію не зменшився, і це підтверджує її високу якість та конкурентоспроможність. Справа в іншому. Тоді йшла реконструкція заводу з розширенням його виробничих площ та модернізацією виробництва. Після її завершення ми добудували 15 тисяч квадратних метрів виробничих площ, відкрили 4 дільниці витримки спиртів, запустили 2 повністю автоматизовані нові лінії розливу ординарних та марочних коньяків продуктивністю 10 тисяч пляшок за годину, спорудили склади готової продукції. Тепер маємо хорошу базу для розширення асортименту, тобто випуску нових класичних марочних коньяків. Найближчим часом українські споживачі зможуть спробувати смак нових ужгородських коньяків, у тому числі й елітних та ексклюзивних. Наша програма була, є і буде завжди реальною. Наша стратегія і тактика — зробити все для того, щоб закарпатські коньяки за будь-яких умов залишилися візиткою такого прекрасного краю, яким є Закарпаття.

— А криза?

— Що маєте на увазі: економічну, духовну чи кризу в головах владників? Сподіваюся, що, врешті-решт, переможе не словоблуддя, а людські цінності. Ми не плануємо того, що не можемо зробити. Бо ще задовго до появи відомих білбордів сповідуємо принцип: поки інші говорять, ми працюємо. І маємо результат. Досить сказати, що середня заробітна плата на підприємстві нині — три тисячі гривень. Взяли участь у будівництві вулиці, яка веде до заводу. Допомагаємо студентам-сиротам Свалявського політехнічного коледжу й Ужгородського національного університету, запровадивши для них іменні стипендії, займаємось іншими доброчинними справами.

— Як невиправний оптиміст ви, Володимире Васильовичу, вважаєте, що, врешті-решт, переможе здоровий глузд?

— У цьому не маю ні найменшого сумніву.

Ужгород.

На знімку: головний технолог Ужгородського коньячного заводу Алла Михайлянц про закарпатські коньяки занає все.

Фото автора.