Однією з найістотніших змін в освітній системі України останніх років стало запровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) якості освіти. Українська історія тестових технологій бере початок з 1993 року. Тоді через низку об’єктивних та суб’єктивних чинників перша спроба виявилася невдалою. У 1999-му з ініціативи провідних університетів було започатковано проект «Незалежне тестування», який у 2001 році набув статусу пілотного експерименту з розробки та апробації тестових технологій для незалежного оцінювання знань учнів.
Рік у рік ЗНО набирало обертів. У ньому взяли участь 3121 випускник Київського національного університету імені Т. Шевченка, Львівського національного університету імені Франка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Харківського педагогічного університету імені Г. Сковороди. Пізніше до процесу долучилися ще 27 ВНЗ, які погодилися приймати сертифікати з оцінкою від випускників, які пройшли незалежне тестування: 2004-го — 2480 учнів, 2005-го — 8700, 2006-го — 41000, у 2007 році — 117 тисяч учасників зовнішнього незалежного оцінювання (26 відсотків від загальної кількості випускників).
У 2008, 2009 роках в Україні запроваджено всеохопне ЗНО.
Досі в суспільстві не вщухають дискусії щодо законності його запровадження. Нагадаємо, незалежне оцінювання в Україні проводиться на основі нормативно-правових актів, які прийняті Кабінетом Міністрів, Президентом, Міністерством освіти і науки та Українським центром оцінювання якості освіти.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України засади регулювання виховання та освіти визначаються винятково законами України, які ухвалює Верховна Рада. Закон України «Про освіту» передбачає, що «державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування».
Отже, постає правомірне запитання: чи є впровадження ЗНО знань зміною державної політики в галузі освіти? На нашу думку, воно не лише коригує, а істотно змінює цю освітню політику.
По-перше, змінюється порядок прийому абітурієнтів до ВНЗ.
По-друге, змінюється статус державної підсумкової атестації.
По-третє, наказом Міністерства освіти і науки № 848 від 12.09.2009 р. фактично змінено тривалість навчального року та режим роботи ЗОШ, скореговані навчальні плани та навантаження учнів 11 (12) класів, поставлено під сумнів виконання типових планів випускників старшої школи.
По-четверте, знівельовано значущість документа державного зразка про повну загальну середню освіту (атестата).
Відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту» та статті 34 Закону України «Про загальну середню освіту» «вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, «випускникам загальноосвітніх навчальних закладів ІІ і ІІІ ступенів видається відповідний документ про освіту. Зразки документів про загальну середню освіту затверджує Кабінет Міністрів України». Проте після запровадження ЗНО знань визначальним документом, на основі якого проводиться зарахування до ВНЗ, стає сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання.
Саме тому наш комітет неодноразово і наполегливо рекомендував Кабінету Міністрів України як суб’єкту законодавчої ініціативи підготувати та внести на розгляд Верховної Ради проект закону щодо правового забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти. Але певні прояви політичних протистоянь завадили оперативному його внесенню. Законопроект надійшов до парламенту лише наприкінці січня поточного року і не був підтриманий народними депутатами, що змусило, зокрема, членів профільного комітету підготувати та внести на розгляд проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти і встановлення відповідальності за порушення порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань та використання його результатів». Автори законопроекту наголошують, що відсутність законодавчого унормування призведе до дискредитації самої ідеї зовнішнього незалежного оцінювання.
У подальшому можуть виникнути труднощі із застосуванням норм правової відповідальності у разі порушень, які створять серйозні перешкоди в доступі осіб до вищої освіти.
У квітні 2009 року народні обранці ухвалили законопроект № 4241 у першому читанні й доручили Комітету з питань науки і освіти доопрацювати його з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи. За цей час комітетом отримано майже 60 поправок. Більшість з них органічно вписуються у концептуальні засади законопроекту, який був прийнятий за основу (у першому читанні). Але деякі суттєво змінюють його концепцію. Зокрема, пропонується:
1) визначитися, хто має затверджувати нормативно-правові документи щодо організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання (Порядок проведення ЗНО знань випускників закладів системи загальної середньої освіти та Правила (умови) прийому до ВНЗ). Ким вони мають затверджуватися — Кабінетом Міністрів чи Міністерством освіти і науки?
2) значно розширити визначення терміна «зовнішнє незалежне оцінювання» в частині можливості запровадження такого оцінювання не лише знань учнів, а й їх уміння і здібностей. Виходячи з цієї дефініції, постає запитання — чи можна незалежним оцінюванням об’єктивно оцінити уміння і здібності учня?
3) під час прийому осіб на навчання до вищих навчальних закладів враховувати не лише результати зовнішнього незалежного оцінювання, а й середній бал документа державного зразка про повну загальну середню освіту;
4) подовжити термін дії сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання від 2 до 10 років, тобто на весь період дії відповідного Державного стандарту повної загальної освіти, встановленого чинним законодавством;
5) встановити, що до введення в дію Державного стандарту повної загальної середньої освіти, затвердженого відповідно до закону, особи, які бажають здобувати вищу освіту на базі повної загальної середньої освіти за заочною формою навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, можуть зараховуватися вищими навчальними закладами як за результатами зовнішнього незалежного оцінювання, так і за результатами вступних іспитів.
Отже, зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти потребує законодавчого унормування відповідно до Конституції України і чинних законів.
Сподіваємося, питання правового забезпечення організації та проведення ЗНО знань випускників загальноосвітніх закладів, які виявили бажання стати студентами, найближчим часом будуть вирішені. Слово за народними депутатами.
Євген КРАСНЯКОВ,головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.
