Прилуки — невелике місто з населенням 65 тисяч мешканців. Широка публіка знає: «А, це там, де цигарки роблять!»
Так, роблять. Але варто знати й про наші чудові храми, про архітектурні пам’ятки — садибу Тарновських, дім купця Московченка, скарбницю Галагана. І — про наш театр!
Його почали будувати завдяки старанням та фінансуванню тутешніх підприємців Бродського і Штонди ще до революції. А добудовували вже 1930 року.
Якщо порівнювати з столицею, то за розмірами приміщення театр у Прилуках не поступається Київському Молодому театру, — три поверхи! Тут професійний театр існував до 1948 року. Потім почалось післявоєнне «укрупнення» мистецьких закладів — і вся трупа на чолі з Іваном Бровченком переїхала до Ніжина. Так у нас театру не стало — але театральний процес у Прилуках ніколи не переривався, бо завжди були люди, які не могли без цього жити.
Наші землі народили немало відомих артистів — згадаймо хоча б Ганну Затиркевич-Карпинську, Миколу Яковченка чи Світлану Прус, яка нині працює в столичному театрі імені Франка.
Зараз у місті над Удаєм є три аматорські колективи. Це — Народний театр «Рампа», Народний студентський театр «Первоцвіт» і ще зовсім юний «Новий Театр». Останній засновано три роки тому режисером, що називає себе Artемієм.
У колективу вже є дві повноцінні постановки — «W. W. W. евчен. come. todey» за творами Шевченка і вистава за книгою Сент-Екзюпері «Маленький принц. Ескізи». Окрім Прилук, їх вже показували в Чернігові, Рівному, Дніпропетровську. Сьогодні колектив працює над проектом, присвяченим проблемі наркоманії та СНІДу. А головна мета «Нового» висока — відродження професійного театру в Прилуках! Усі розуміють, що це справа не одного дня, а, може, й не одного року. Але для тих, хто вірить, немає нічого неможливого.
Обнадіює, що самі Прилуки вважають себе театральним містом. Тут нещодавно відкрито Театральну площу і пам’ятник Миколі Яковченку, засновано Всеукраїнський відкритий конкурс акторської майстерності імені Яковченка, фестиваль аматорських театрів «Театральне Коло». Ці проекти були б неможливими, якби не меценат Юрій Коптєв — людина, котра щиро дбає про творчий розквіт свого міста.
