На XVІ Форумі видавців у Львові Гран-прі одержала 670-сторінкова книжка «Лексикон Львівський: поважно і на жарт» (автори — Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш, видано Інститутом народознавства ім. Крип’якевича). Вже на форумі новинка коштувала 100 гривень, однак ціна не зупиняла покупців.
Це приклад нестандартного для науковців підходу. Книга справді унікальна. Вона побудована як словник, але водночас це щось далеко більше. Як зазначили автори, мета книги — фіксація особливостей мовлення Львова ХХ століття. Однак, за особливостями мовлення постають особливості самого Львова. Автори зізнаються: їм самим невідомо, що в цьому лексиконі важливіше — слова чи місто. Справді, мало хто захоче за цим словником спеціально вивчати «львівську мову». Зате кожен може знайти тут уявлення про сам Львів — з його топографією, історією та живою повсякденністю. Ось поруч, на літеру «К» — лише два вуличні вирази: «замовити труну в Курковського» (готуватися до смерті) і «куртка на ваті» (м’який варіант слова «курва»). Навряд чи ці фрази увійдуть до загальноукраїнського вжитку — зате вони роблять Львів ближчим кожному, хто це прочитає. Тут ви знайдете справді й слова «поважні», й слова «на жарт». Дізнаєтесь, що таке «105-відсотковий українець» (так звали, зокрема, генерала Шухевича) й що таке «балькони» (жіночі груди, панове!). Деякі соковиті львівські фрази будуть вам зрозумілі без пояснень: «крілики в голові» — східняк сказав би «мухи в голові». А деякі — цілком унікальні, як-от «з одною сракою на два празники» (про тих, хто хоче встигнути всюди одночасно). Чим ще цей словник особливий — він ілюстрований довоєнною львівською рекламою та рідкісними рецептами львівських страв. Отже, читацька аудиторія у «Лексикона» буде широка: патріоти й домогосподарки, філологи й просто нормальні люди.
Добре, що з’явилась така книга. І — трохи гірко. Бо подібних словників у нас могло б виходити на люди більше. Недавно, приміром, наша газета писала, що в Луганську створено унікальний словник фразеології шахтарського краю. Тираж — 300 примірників! Хто його міг бачити й кого він міг ощасливити з отаким мізерним тиражем?
